Выбрать главу
Мегадор
Поріднитися з чесними — от справа найкраща. Слухай-но, прийми мою пропозицію, За мене її просватай.
Евкліон
Але ж немає посагу!
Мегадор
Пусте! Аби добра вдача, досить цього посагу.
Евкліон
240 Я до того, щоб ти не думав, ніби я скарб знайшов якийсь.
Мегадор
Знаю, не вчи. Згодний?
Евкліон
Хай так. Юпітере! Смерть моя!
Мегадор
Що з тобою?
Евкліон
Що? Начебто брязкіт заліза, ось зараз.
(Тікає.)
Мегадор
У себе велів копати я сад. Однак, де ж він? Зник, не сказавши ні слова! Як він мною гидує! Бачить, з ним шукаю я дружби, робить, як всі: Якщо подружитися з бідним надумається багатій, — Бідний підійти боїться, страх його все псує, А коли нагоду проґавив, — то хоче сам, та пізно вже.
Евкліон
(обернувшись до будинку)
250 Якщо не віддам язика твого з коренем вирізати, — Ти мене віддай кому завгодно, нехай каструють.
Мегадор
Для глузування, бачу, підходящу, за себе старішу Ти шукав людину, але ж я не заслужив того.
Евкліон
Мегадоре, я не сміявся. Якщо й хотів би, та не міг.
Мегадор
Ну то що, віддати дочку згодний?
Евкліон
Так, на тих умовах, З тим приданим, як я сказав.
Мегадор
Віддаєш?
Евкліон
Так, віддаю.
Мегадор
Дай, боже, щастя!
Евкліон
Дай, боже, щастя! Але ти все ж пам’ятай: Ми зійшлися на тім, що віддав дочку я без посагу.
Мегадор
Пам’ятаю.
Евкліон
Адже я знаю, як ви плутанину любите: 260 Було — не було рішення, залагодилося — не залагодилося, Тільки б по-вашому вийшло.
Мегадор
Суперечки ніякої я Не передбачаю. Щодо весілля, чому б нині ж Нам його не справити?
Евкліон
Дуже добре.
Мегадор
Ну, тоді, мабуть, Я готуватися подамся. Це все?
Евкліон
Усе.
Мегадор
Йду. Прощавай!
(Ідучи.)
Гей, Стробіл, мерщій за мною, на ринок поспішай!
Евкліон
Він пішов звідси. Боги! Що за сила в золоті! Думаю, він почув, що вдома скарб тримаю я, Тому і пащу роззявив, завзято породичатись прагнучи.

СЦЕНА ТРЕТЯ

Евкліон, Стафіла.

Евкліон
Агов, де ж ти? Розбовкала всім сусідам, начебто я Дам придане за дочкою! Гей, Стафіла! Чи чуєш? 270 Я тебе кличу. Посуд відчищай, вимивай скоріше. Відбулися Заручини. За Мегадора нині дочку віддаю.
Стафіла
Дай, боже, щастя! Та ж це неможливо: так раптово…
Евкліон
Ти, мовчи! Йди! Усе зроби, доки повернуся я з площі. Двері замкни. Повернуся незабаром.
(Іде.)
Стафіла
Що ж робити мені тепер? Ось коли прийшов кінець нам, мені з хазяйською дочкою! Ганьби не можна приховати! Пологи близько, і не сховаєш їх! Було дотепер усе таємницею, а тепер не можна. Ну, піду. До його приходу зроблю, що він велів. Горя навпіл з лихом доведеться таки сьорбнути, боюся!