Розрізнені казки і легенди з Гонта і з Меж, уривки священної історії каргадських земель і таємничої чаклунської премудрості острова Пальн, на які довгий час не бажали звертати уваги Мудреці Рока, — все це містить численні натяки на те, що колись дракони і люди були єдиним народом, але поступово цей древній народ розділився, утворивши два абсолютно різних види живих істот, непорівнянних ні за звичками, ні за зовнішнім виглядом, ні за спрямуванням. Можливо, тривале проживання в настільки значно віддалених один від одного землях призвело і до значних видових відмінностей. Пельнійський фольклор і каргадські легенди стверджують, втім, що цей поділ був зроблений усвідомлено, відповідно до угоди, відомої як «Верв Надан» або «Ведурнан», що й означає «Поділ».
Найбільше легенд про це збереглося на острові Гур-ат-Гур, найсхіднішому з Каргадських островів, де дракони поступово дегенерували і перетворилися в тварин, позбавлених вищого розуму. І все ж саме на Гур-ат-Гур люди зберігають найбільш живу переконаність у колишній спорідненості людей і драконів. Цим історіям про далеке минуле вторять історії про відносно недавні події, під час яких дракони приймали людське обличчя, а люди — обличчя драконів; тут стверджується, що це були істоти спочатку двоїстої природи, тобто вони були одночасно і людьми, і драконами.
Тим не менше Поділ відбувся, і з початку історичної епохи люди розселилися в основному на центральних островах Архіпелагу і на східних, Каргадських островах, а дракони — на далеких західних островах. Згодом люди не раз ламали голову над тим, чому дракони вибрали своїми володіннями пустельне море, адже дракони — це «істоти з вітру і вогню», які ненавидять воду і миттєво тонуть, варто їм випадково зануритися у морські хвилі. Однак у них немає ні найменшої необхідності ні пірнати в море, ні торкатися землі; вони живуть, ширяючи на своїх могутніх крилах в безмежному повітряному океані, купаючись у світлі сонця і зірок. Єдине, для чого драконові потрібно використовувати землю, — це його гніздо. Зазвичай дракони вибирають для гнізда який-небудь скелястий острів, самка відкладає там яйця і виводить дитинчат. Для таких цілей найбільше підходять саме маленькі безлюдні острівці на найдальшій периферії Західної Межі.
«Створення Еа» не містить достатньо ясних відомостей про початкову єдність і наступний поділ на драконів і людей, але, можливо, це пов'язано з тим, що поема, імовірно написана на мові Творення, була створена в період, що передував Поділу. Найбільш яскравим свідченням того, що люди і дракони мають спільне коріння, надане у знаменитій старовинній ардичній поемі, де є слово, що розуміється зазвичай як «народ/люди» або як «людські істоти». Це слово «алатх», етимологія якого пов'язана з рунами Істинної Мови «алт» і «хтха», значення яких приблизно таке: «істоти, здатні говорити слова» або «ті, хто вимовляє слова», але «вимовляти слова», як відомо, вміють і люди, і дракони. Часом в «Створенні Еа» зустрічається також слово «альхератх», що означає «істоти, що вимовляють Справжні слова», тобто ті, хто користується Істинною Мовою. Це слово також може позначати як людей — чарівників чи чаклунів, так і драконів; або і тих, і інших. У таємничих чаклунських переказах острова Пальн про це йдеться прямо, і слово «альхератх» використовується там для позначення як чарівників, так і драконів.
Дракони володіють Істинною Мовою від народження; Гед, наприклад, вважав, що дракон і його мова суть одне і те ж. І якщо люди і володіли колись вродженим знанням Істинної Мови, то поступово вони цю якість втратили, як втратили і частину своєї природи — «драконівську» частину.
Мови
Древня, або Істинна Мова, чи Мова Творення, за допомогою якої, згідно з переказами, на початку часів Сегой створив острови Земномор'я — мабуть, нескінченна з точки зору лексики, бо в її функції входить найменування всього на світі.
Це мова, скоріше, саме драконів, а не людей, як вже було сказано вище. Існують, щоправда, деякі винятки. Окремі, надзвичайно обдаровані чарівники, або ж люди, що знаходяться в родинних стосунках з драконами, володіють вродженим відчуттям Стародавньої Мови. Але переважна більшість людей повинні цій мові спеціально вчитися. У ардичних землях прийнято, щоб ті, хто практикує магічні мистецтва, дізнавалися слова Істинної Мови від своїх вчителів-чарівників. Чаклуни і відьми зазвичай здатні запам'ятати лише кілька слів Стародавньої Мови, чарівники ж знають їх досить багато, а деякі можуть говорити Істинною Мовою майже так само добре, як дракони, для яких ця мова є рідною.