Шість чи сім століть назад на каргадських островах почала поширюватися віра в якогось небесного бога, що служила розвитком ідеї про Богів-Близнюків, Атвала і Вулу. Ці божества початково були героями-деміургами і детально описані в героїчній сазі, складеній в пустелях острова Гур-ат-Гур. Небесний Батько, він же Король-бог, додався до пантеону як його глава; тоді ж утворилася каста жерців, які відправляли необхідні обряди. Не пригнічуючи віру в Стародавні Сили Землі, жерці Богів-Близнюків і Небесного Отця стали поступово перетворювати нову релігію в свою професію, повністю взявши на себе керівництво обрядами і святами, будуючи все більш дорогі храми і контролюючи навіть такі громадські церемонії, як укладання шлюбу, похорон і зведення королівських чиновників у більш високий ранг.
Ієрархічні і централізаторські тенденції цієї релігії спершу були дуже вигідні для задоволення честолюбних прагнень правителів королівства Гупун на острові Карого-Ат. За допомогою армії і складних дипломатичних маневрів Будинок Гупуна всього за сто років зумів завоювати або поглинути більшу частину інших каргадських королівств і князівств — а їх там було більше двохсот!
Коли (в 440 р. по ардичному літочисленню) Еррет-Акбе прибув на каргадські острови, щоб укласти мир між ними і островами Архіпелагу (і привіз із собою Кільце Миру як символ найщиріших намірів свого власного короля), то в першу чергу він попрямував до міста Гупун, яке вже тоді вважалося столицею Каргадської Імперії, і провів переговори з королем Торегом, тодішнім правителем цієї імперії.
Однак і Торег, і його попередники вже кілька десятиліть перебували у вельми конфліктних відносинах з Верховною Жерцем Богів-Близнюків і його прихильниками, які жили в Авабаті, Священному Місті, яке лежало в п'ятдесяти милях від Гупуна. Жерці Богів-Близнюків прагнули відібрати владу у короля і перетворити Авабат в релігійний і політичний центр країни. Візит Еррет-Акбе, схоже, збігся з кінцевом перерозподілом влади від королів до жерців. Король Торег прийняв його з усіма належними почестями, однак Верховний Жрець, Інтатін, викликав посланця Архіпелагу на поєдинок і доклав усіх зусиль, щоб перемогти його хоча б обманом. І йому це майже вдалося, коли він заманив Еррет-Акбе в підземелля, де Стародавні Сили Землі наклали на нього настільки убивчу дію, що він ледь не помер. Кільце ж, яке мало з'єднати два королівства, Інтатін розламав навпіл і одну половинку викрав.
Після цього поєдинку королівський престол в Гупуні існував ще довго, але сам король став вже зовсім безсилий, хоча і користувався номінальною пошаною. Управління Чотирма Островами відтепер здійснювалося з Авабата, а Верховний жрець Богів-Близнюків перетворився, по суті справи, в Жерця-короля.
У 840 р. один з таких жерців-королів отруїв свого найближчого помічника (і суперника!) і оголосив себе земною інкарнацією Небесного Отця, тобто Богом-королем, якому відтепер і потрібно було поклонятися. Поклоніння богам-Близнюкам, втім, також тривало, бо відображало загальне поклоніння Давнім Силам Землі, проте релігійна і світська влада повністю перейшла до Бога-короля, який обирався (частенько із застосуванням більш-менш прихованого насильства) і обожнювався жерцями Авабата. Чотири каргадських острови були оголошені Небесною Імперією, а Бог-король носив офіційний титул: Всемогутній Імператор Каргада.
Останніми спадкоємцями королівського роду Гупун були рідні брат і сестра, Ензар і Антілья. Прагнучи на них завершити лінію каргадських королів, але не бажаючи ризикувати і здійснювати святотатство, проливши королівську кров, Бог-король наказав схопити цих дітей і відвезти їх на далекий безлюдний острів. Але в кишеньку свого ошатного платтячка маленька принцеса Антілья встигла заховати половинку зламаного Кільця Миру, яке колись привіз в Каргад Еррет-Акбе. Ця половинка Кільця передавалася в їхньому роду з покоління в покоління по жіночій лінії, починаючи від дочки короля Торега, і в підсумку дісталася Антільї, яка, будучи вже старою, подарувала її молодому чарівникові Геду, коли його човен викинуло в шторм на берег їх пустельного острівця. Пізніше, за допомогою Верховної Жриці Гробниць Атуана, Ари-Тенар, Гед зумів з'єднати половинки зламаного Кільця і відновити Руну Миру. Вони з Тенар привезли зцілене Кільце в Хавнор, і воно дочекалося там істинного спадкоємця Морреда і Серріадха, короля Лебаннена.