Щоб моїй пам'яті було легше переміщуватися вгору і вниз по часовій осі, крізь роки і століття, по можливості не порушуючи порядку подій і намагаючись звести протиріччя і всілякі нісенітниці до мінімуму, я вирішила, працюючи над цією книгою, користуватися (в міру сил, зрозуміло) більш чіткою методологією, для чого постаратися систематично викласти накопичені мною знання про народи Архіпелагу і Меж та їх історії в нарисі «Опис Земномор'я». Функції цього нарису споріднені функціям тієї найпершої великої карти Земномор'я, яку я зобразила понад тридцять років тому, починаючи працювати над «Чарівником…», коли мені просто необхідно було зрозуміти, який острів де знаходиться і як звідси потрапити туди — як у часі, так і в просторі.
Оскільки подібні вигадані факти — наприклад, карти уявних світів — являють для деяких читачів цілком реальний інтерес, я включила цей нарис до складу даної книги і помістила його в кінці. Заново складаючи географічну карту Земномор'я, я, до свого великого щастя, виявила в Архіві Хавнора одну дуже стару карту, яку і скопіювала.
Тридцять років минуло з тих пір, як я почала писати про Земномор'я, і, зрозуміло, змінилася і я сама, і ті люди, що читають тепер мої книги. Час завжди несе зміни, але наш час відрізняється особливо сильними і швидкими моральними і ментальними трансформаціями. Архетипи перетворюються в безжальні жорна, найпростіші речі неймовірно ускладнюються, хаос чомусь стає привабливим і навіть вважається «елегантним», а загальновизнані істини виявляються плодом вимислу або простої звички окремих людей.
Все це тривожно. Бо, навіть відчуваючи захват від відсутності застою, від безперервних змін, від блиску змінюючих один одного електронних пристроїв, ми все ж завжди прагнемо душею до якоїсь сталості, до чогось непорушного, постійного. Ми обожнюємо старовинні перекази саме завдяки їх незмінності. Артур спить вічним сном на острові Авалон.
Більбо може здійснювати подорожі «туди і назад», але «назад» — це завжди в обожнюваний знайомий світ: в графство Під Горою або країну За Пагорбом. Дон Кіхот як і раніше завжди готовий битися з вітряними млинами… Так що люди, по суті, прагнуть в царство фантазії саме в пошуках стабільності, в пошуках незмінних древніх істин, ясності і простоти.
І капіталістичні підприємства з готовністю їх цим забезпечують. Попит, як то кажуть, породжує пропозицію. Фантазія стає товаром, галуззю промисловості.
Перетворена в товар, фантазія ризикувати не бажає: вона більше нічого не винаходить і не імпровізує, але, навпаки, старанно імітує і спрощує. І все частіше старовинні казки та легенди позбавляються своєї споконвічної інтелектуальної та етичної цінності і складності, активні дії героїв по суті справи перетворюються в насильство, самі герої — в тупих маріонеток, а виголошувані ними істини — в сентиментальні вульгарні банальності. Герої розмахують своїми мечами, лазерами, чарівними паличками зовсім механічно, прагнучи лише домогтися мети і отримати шукану вигоду — в точності як комбайн в полі, який старанно, до останнього колоска, збирає урожай. Надзвичайно дивні, якщо не сказати тривожні, навіть аморальні дії чомусь виправдовуються, їх всіляко намагаються представити зрозумілими і безпечними. Історії, в які оповідачі колись вкладали всю душу, механічно копіюються і оснащуються стереозвуком. Народна мудрість зводиться до положення дитячої іграшки, зробленої з яскравої пластмаси, широко розрекламованої, проданої, зламаної, підпорядкованої… Та й взагалі легкозамінної на нову.
І головне, на що розраховують подібні спрощувачі фантазії (і нещадно експлуатують це) — на потужну, майже немислиму силу уяви читача, дитини або дорослого, здатну вдихнути життя навіть в мертві предмети «казкової індустрії», в усякому разі, в деякі з них, і хоча б ненадовго.