Жив чоловік у нас на пагорбі,
І дуже він був собі на умі:
Обличчя міняв, імена міняв,
Тільки Імені він нікому не назвав!
Так вдалину біжить вода, вода,
Так вдалину біжить вода.
Одного разу взимку, ще завидна, на піщаному березі річки Онневи, де вона широкою дельтою впадає в північну частину просторої гавані порту Хавнор, стояв бідно одягнений чоловік в рваних черевиках; і був той чоловік худий, чорнявий і темноокий і з таким красивим і густим волоссям, що дощ, не встигаючи його намочити, скочувався по ньому, як по шерсті видри. А треба сказати, що в той день на низинних берегах Онневи не перестаючи йшов дощ, місцями, холодний, неприємний — навіть не дощ, а густа мжичка, властива цій порі року. Одяг хлопця, видно, промок наскрізь, і він, похнюпивши плечі, нарешті повернувся і пішов в ту сторону, де виднівся димок над камінною трубою. Дивно, але на мокрому піску за ним залишилися сліди чотирьох лапок видри, немов саме тут видра вилізла з води, а далі ці сліди несподівано змінилися звичайними людськими.
Куди Видра відправився після того, в старовинних піснях ані слова. Там говориться лише, що «поневірявся довго він по островах». Якщо він спершу рушив просто по березі Великого острова, то в багатьох тамтешніх селах легко можна було відшукати в ті часи відьму, знахарку або чаклуна, які знали таємний знак Руки і неодмінно допомогли би йому; але навряд чи він вчинив саме так, знаючи, що по його сліду йде Винюхувач, так що він швидше за все покинув острів Хавнор, поспішивши найнятися матросом на якесь рибальське судно з перешийка або ж на торговий корабель з островів Внутрішнього моря.
На острові Арк і на острові Хоск, в місті Оррімі, а також на всіх Дев'яноста Островах існують легенди про людину, яка з'явилася туди в пошуках такої країни, де люди пам'ятають про справедливість справжніх королів і про високу честь чарівників; він називав цю невідому країну островом Морреда. Немає також достовірних відомостей про те, чи був саме Медрі головним героєм всіх цих історій, оскільки він поневірявся під різними іменами і вкрай рідко називав себе Видрою. А може, і взагалі відмовився від цього імені. Загибель чарівника Геллука аж ніяк не привела до повалення Лозена, бо у цього правителя-пірата було в служінні чимало інших чарівників, яким він щедро платив. І одному з них на ім'я Ерлі дуже хотілося відшукати того молодого негідника, який зумів перемогти такого майстра, як Геллук. І, треба сказати, що у Ерлі були всі можливості, щоб вистежити Видру, бо влада Лозена, якому Ерлі служив, простягалася не тільки на острів Хавнор, а й на всю північну частину Внутрішнього моря, та й Винюхувач як і раніше тримав ніс за вітром.
Можливо саме для того щоб збити зі свого сліду погоню, Медрі і відправився на острів Пендор, який знаходиться досить далеко від Хавнора, біля західних кордонів Внутрішнього моря. А може, якісь чутки, що ходили серед «жінок Руки» з острова Хоск, викликали в нього бажання відправитися туди. Пендор колись був багатим островом, поки дракон Йєвод не спалив його практично дотла. Але що не кажи, а куди б Медрі не попрямував, він бачив лише, що стан справ скрізь такий же, як і на Хавнорі, або ще гірший. Усюди в Земномор'ї люди вели нескінченні грабіжницькі війни, здійснювали піратські набіги, поля заростали бур'янами, а в містах кишіло від злодіїв. Можливо, думав Медрі, найбільш дальній Пендор і є той самий «острів Морреда», бо столиця острова була прекрасною, життя тут текло мирно, а населення процвітало. У всякому разі, так йому здавалося спершу.
На Пендорі він познайомився з одним старим магом на ім'я Хайдрейк, Справжнє ім'я якого тепер уже нікому не відоме. Коли цей старий почув історію про «острів Морреда», то сумно посміхнувся і похитав головою.
— Це не тут, — сказав він твердо. — Правителі острова Пендор — хороші люди. Вони пам'ятають Великих Королів Земномор'я і їх заповіти. Вони не прагнуть до війн або грабежів. Погано одне: вони посилають своїх синів на захід полювати на драконів. Заради розваги. Неначе дракони з островів Західної Межі — це звичайна дичина, як якісь качки або гуси! І, звичайно ж, нічим хорошим це не закінчиться.
Втім, Хайдрейк із задоволенням взяв Медрі в учні.
— Моїм Учителем був один маг, — сказав він юнакові, - який передав мені свої знання абсолютно безкоштовно, і я готовий був вчинити так само, але так і не зумів знайти підходящого учня, так що я дуже радий твоїй появі. До мене приходить чимало молодих людей, і всі вони говорять приблизно однаково: «А що доброго в твоїх знаннях? Ти золото відшукати можеш? А можеш ти навчити нас перетворювати прості камені в алмази? Або так зачарувати меч, щоб ним можна було вбити дракона? Ні, твої розмови про Велику рівновагу нам абсолютно не цікаві! І ніякого пуття в них немає! Ніякої користі!» — І старий ще довго бурчав з приводу дурості молодих і того зла, що так поширилося по Земномор'ю останнім часом.