Уява, як і все живе на світі, існує тільки «тут і зараз», тільки завдяки істинним змінам і тільки за їх рахунок. Подібно до наших вчинків і нашого майна, наша уява теж може бути кооптована, перекручена, зіпсована, але вона примудряється вижити навіть після подібної комерційної і дидактичної обробки. Земля переживе будь-які імперії. Завойовники здатні залишити пустелю там, де були густі ліси і зелені луки, але випаде дощ, і річки знову потечуть до моря, і знову виросте трава, і потягнуться вгору дерева. Нестабільні, недостовірні, мінливі «тридев'яті царства» — це така ж частина людської історії і думки, як різні і цілком реальні держави в наших атласах, хоча політичні карти частин світу змінюються з воістину калейдоскопічною швидкістю, так що деякі з «тридев'ятих царств» куди більш довговічні.
Ми давно вже існуємо в двох світах — реальному і уявному. Але в жодному з них ми не відчуваємо себе так, як наші батьки або тим більше наші далекі предки. Здатність бути зачарованим змінюється не тільки з віком, але і в залежності від епохи.
Тепер нам вже відомо не менше дюжини різних Артурів, і всі вони здаються цілком достовірними. Світ Під Пагорбом і За Пагорбом неймовірно змінився з часів Більбо. Дон Кіхот направив свого коня в Аргентину і зустрівся там з Хорхе Луїсом Борхесом. Plus c'est la mame chose, plus a change. (Чим більше одне походить на інше, тим більше воно відрізняється (фр.).)
Повернувшись до Земномор'я, я з незвичайною радістю виявила, що воно нікуди не поділося, що там все мені як і раніше знайоме, але все ж змінилося і продовжує змінюватися. Виявляється, в деяких випадках відбулося зовсім не те, що я думала, та й люди теж трохи не ті або не зовсім такі, якими, як мені здавалося, вони повинні були б стати, і, що найсмішніше, я просто заблукала серед островів, назви яких начебто знала напам'ять.
Так що перед вами звіт про мої останні дослідження і відкриття. Ці історії про Земномор'я — для тих, хто колись дійсно любив або думає, що міг би полюбити тамтешні місця; а також для тих, хто готовий погодитися з наступними правилами, які мені вдалося вивести:
— все на світі змінюється;
— авторам книг і чарівникам не завжди слід довіряти;
— ніхто не може пояснити вчинків і думок дракона.
ШУКАЧ
У.Л.Ґ.
I. Темні Часи
Це перша сторінка «Книги Темного Часу», написаної шістсот років тому в Берілі на острові Енлад:
«Після загибелі Ельфаран і Морреда, коли чудовий острів Солеа занурився в морську безодню, Земномор'ям правила Рада Мудреців, поки не був коронований і не зійшов на трон малолітній Серріадх. Правління Серріадха було яскравим, але недовгим. Королів, що по черзі змінили його на троні Енлада, було сім, і королівство в ті роки мирно процвітало і розширювала свої кордони. А потім на західні острови стали все частіше здійснювати свої спустошливі нальоти дракони, і чарівники не раз билися з ними, марно намагаючись протистояти їх атакам. Саме тоді король Акамбаро перевів королівський двір з Беріла на острові Енлад в порт Хавнор, зробивши його столицею цього величезного острова. Він зібрав там величезний флот і послав його проти тих, хто загрожував королівству зі східного боку — піратів Каргада. Йому вдалося відігнати їх далеко на Схід, але карги продовжували свої набіги; їхні кораблі запливали навіть у Внутрішнє море. З чотирнадцяти королів, що сиділи на троні Хавнора, останнім був Махаріон, який зумів укласти мир як з драконами, так і з карго, але за це йому довелося заплатити дуже високу ціну. Ну а коли було зламане Кільце Миру і Еррет-Акбе загинув разом з Великим Драконом, і коли Махаріон Хоробрий був зраджений і убитий, жителям Архіпелагу стало здаватися, що нічого хорошого від життя чекати більше не варто.
Багато хто прагнув тоді зайняти трон Махаріона, та тільки ніхто не міг на ньому втриматися, і нескінченні сварки і суперечки претендентів зруйнували всякі поняття про вірність і честь. Від колишнього благополуччя і настільки ж процвітаючої торгівлі не залишилося і сліду; поняття „справедливість“ було забуте; світом стали правити багатії, які жадали тільки наживи. Оголосити себе лордом, правителем міг будь-хто — і представник благородного сімейства, і купець, і пірат, — лиш би у нього були гроші, щоб найняти воїнів і чарівників, готових йому служити. Такі „правителі“ без кінця пред'являли свої права на острови і міста, воювали між собою, а жителів захоплених земель перетворювали на рабів. По суті справи, їх найманці теж були рабами, життя і безпека яких цілком і повністю залежали від господаря. Суперники між собою, правителі прагнули тільки до власного збагачення — захоплення земель і знищення противника. А жителям островів крім усього іншого постійно загрожували морські пірати, які здійснювали нальоти на всі порти Земномор'я, а також великі і маленькі загони сухопутних бандитів, які не визнавали ніяких законів — жалюгідні людці, яких нужда і голод змусили стати на шлях грабунків і злочинів».