— То ти, значить, змінив свій вигляд?
Медрі кивнув.
— Кому ти служиш? — спитала та з жінок, що була поменше ростом і молодшою. Вона до сих пір мовчала. У неї було розумне суворе обличчя і чорні брови врозліт.
— Нікому. У мене немає господаря.
— А навіщо ти плив в порт О?
— На острові Хавнор кілька років тому я потрапив в рабство. Ті люди, що звільнили мене, розповідали про якийсь острів, де немає правителів, де пам'ятають і шанують закони, встановлені Серріадхом, де розвиваються і удосконалюються різні майстерності і мистецтва. Я весь час шукав цей острів, останні сім років…
— Хто розповів тобі про нього?
— Жінки Руки.
— Будь-яка людина може стиснути пальці в кулак, а потім розкрити їх долонею вгору, — заявила висока жінка, втім, абсолютно без ворожості. — Але не кожен може прилетіти на Рок по повітрю! Або підійти до його берега на вітрильному судні. Сюди взагалі нелегко дістатися. То все-таки, що привело тебе сюди?
Медрі відповів не відразу.
— Випадок, — сказав він нарешті. — Просто вдалий випадок, який співпав з моїм давнім бажанням. Але не чаклунство. І не знання. Я і зараз зовсім не впевнений, що прийшов в те місце, яке так довго шукав. Хоча мені хотілося б, щоб ви виявилися саме тими людьми, про яких мені говорили, але і в цьому я не зовсім впевнений. Я думаю, що ті дерева, які я бачив з вершини пагорба, зберігають якусь велику таємницю, але не знаю, чи це так. Я з упевненістю можу сказати тільки одне: з тих пір, як я ступив на той зелений пагорб, я став таким, як в дитинстві, коли вперше почув «Подвиг Енлада». І це було так дивно і так чудово, що я абсолютно голову втратив.
Сивочолий старий подивився на обох жінок. До них підійшли і інші люди, і всі вони почали тихо про щось перемовлятися.
— Ну а якщо ти залишишся тут, то що ти хотів би робити? — запитала його жінка з чорними бровами врозліт.
— Я вмію будувати різні кораблі, ремонтувати їх, керувати ними. А ще я добре вмію знаходити різні речі — як на землі, так і під землею. Я вмію керувати погодою, якщо у вас є така потреба. І я готовий вчитися магічним мистецтвам у будь-якого, хто погодиться мене вчити.
— А чому ти хочеш навчитися? — тихо і ласкаво запитала його та жінка, що була вищою.
І Медрі відчув, що від відповіді на це питання залежить все його подальше життя, присвячене служінню добру чи злу. А тому відповів він не відразу. Він уже почав було говорити, але передумав, ще трохи помовчав і, нарешті, неквапливо почав:
— Річ у тім, я не зумів врятувати одну людину… одну жінку… ту єдину, що з останніх сил врятувала мене. І всі мої тодішні знання виявилися непридатні. Недостатні. Напевно, я занадто мало знаю про те, як бути вільним. Якщо ж вам це знання дано, то, благаю, навчіть цьому і мене!
— Свобода! — з гіркотою вигукнула жінка, і її ласкавий голос на цей раз пролунав, як удар батога. Потім вона подивилася на своїх супутників і змусила себе злегка посміхнутися. Знову повернувшись до Медрі, вона сказала: — Усі ми тут полонені, вкинуті у тюремні стіни, а тому свобода — найголовніша наша проблема. Ти якимось чином пройшов крізь стіни нашої в'язниці. Ти говориш, що шукав свободу… Але потрапив у в'язницю, і тобі слід знати, що покинути Рок тобі буде, можливо, куди важче, ніж потрапити сюди. Це справжня в'язниця всередині ще більшої в'язниці, і деякі стіни ми, на жаль, побудували самі. — Вона озирнулася на інших. — Що скажете? — запитала вона їх.
Багато говорити вони не стали: схоже, вони вміли радитися один з одним без слів. Нарешті та жінка, що була нижче ростом, глянула на Медрі своїми вогненними очима з-під чорних брів і сказала:
— Добре. Залишайся. Ти цього хочеш?
— Так.
— Як нам тебе називати?
— Крячок, — сказав він; так його і стали називати на острові Рок.
На цьому острові Медрі знайшов як значно менше, так і значно більше того, що так довго шукав і на що сподівався. Йому пояснили, що острів Рок — це серце Земномор'я. Першим островом, який Сегой підняв з морських вод на початку часів, був світлий острів Еа, що в північному морі, а другим — острів Рок. Той зелений пагорб, що височів над островом, мав куди більш глибоке коріння, ніж всі острови Земномор'я. Ті дерева, які Медрі бачив з вершини пагорба і які дивним чином згодом виявляв то в одній частині острова, то в іншій, були найдавнішими деревами в світі і служили джерелом і осередком магічних сил.
— Якщо Іманентний Гай вирубати, зникне, розсиплеться вся магічна премудрість. Коріння цих дерев — це коріння Знання. Малюнок тієї тіні, яку відкидають листя в Гаю, — це написані сонячним світлом слова, які вимовив Сегой в момент творення.