Выбрать главу

— Ох, милий чоловіче, — сказала йому з посмішкою одна з них, — навіть не показуй нам, що у тебе в мішку! Адже у мене ні гроша немає! Жодної мідної монетки, жодної платівки зі слонової кістки — ми грошей вже кілька місяців не бачили.

— Але у вас, може бути, знайдеться лляне полотно? Або хоча б пряжа? Лляне полотно з острова Піди, як мені говорили в Хавнорі, вважається в Земномор'ї найкращим. Та я і сам бачу, яку відмінну нитку ви прядете! — Ворон з подивом і захопленням спостерігав за своїм супутником; сам він побачивши книги міг торгуватися до безкінечності з ким завгодно і дуже наполегливо, але просто так загравати з простими жінками, щоб продати їм гудзики або купити у них лляну пряжу — ні вже, це було вище його сил! А Крячок тим часом продовжував: — Ось я тільки трохи мішок відкрию, а ви подивіться! — І він почав діставати свої товари і розкладати їх на каменях. Жінки і їх брудні сором'язливі діти підійшли ближче: такої краси вони явно ніколи в житті не бачили. — Взагалі-то нас цікавлять тканини, але ми купуємо також і нефарбовану пряжу і інші товари — ось тільки гудзиків у нас замало. Якщо у вас є гудзики зі слонової кістки або з рогу, я б купив. Готовий обміняти ось цю чарівну оксамитову шапочку на три-чотири кістяних гудзики. Ви тільки подивіться, який колір! І дуже підходить до вашого волосся, моя пані! А ще я можу взяти в обмін старі папери або книги. Наші господарі — ми з острова Оррімі — дуже всякими старовинними штуковинами цікавляться, так що, може, у вас випадково що-небудь таке і знайдеться, а?

— О, ти таки справді милий! — засміялася та, що першою заговорила з Крячком, коли він доклав до її чорної коси червону стрічку. — От шкода, що у мене нічого для тебе немає!

— Я, звичайно, не такий нахаба, щоб за свій скромний подарунок просити поцілунку, — сказав Медрі, - але, може, ти мені хоча б ручку свою дозволиш поцілувати?

І він зробив заповітний жест. Кілька секунд вона мовчки дивилася на нього, потім сказала:

— Що ж, ручку — це можна, — і відповіла тим же жестом. — Хоча й не завжди безпечно, якщо люди один одного зовсім не знають.

А він тим часом, немов нічого не помітивши, продовжував показувати їй і іншим жінкам свої товари, жартувати з ними і пригощати солодощами діточок. Ніхто нічого не купував і купувати явно не збирався. Вони дивилися на всю цю маячню так, немов то були справжні скарби. Крячок дозволив їм розглядати і чіпати все, що захочеться; він навіть зробив вигляд, що не помітив, як один з хлопчаків поцупив у нього маленьке дзеркальце з полірованої бронзи; він бачив, як дзеркальце зникає під драною сорочкою, але не сказав ні слова. Нарешті він заявив, що має йти, і дітлахи відійшли в сторону, а він зібрав і зав'язав свій мішок.

— Знаєш, — сказала раптом йому жінка з чорними косами, — у мене є сусідка, ось у неї цілком можуть знайтися деякі старовинні папери, якщо ти їх шукаєш.

— А на них хоч що-небудь написано? — похмуро запитав у неї Ворон, який досі мовчки сидів на краю колодязя. — Знаки на них якісь намальовані чи ні?

Жінка зневажливо зміряла його поглядом з голови до ніг і сказала:

— Є там знаки, пане мій! — І, знову повернувшись до Крячка, продовжила вже зовсім іншим тоном: — Якщо хочеш, я покажу тобі, де вона живе; це недалеко. І ось що я скажу тобі, торговець: вона хоч і дівчина зовсім, та до того ж з бідних, але вітатися як треба вміє не гірше за інших! Хоча у нас тут далеко не всі цьому навчені.

— Ну так, троє з трьох, — буркнув Ворон, жартівливо зображуючи заповітний жест. — Ти б свій льон нам на вуха не вішала, жінко! Прибережи його для інших.

— Ти б краще помовчав, пане мій! — не знітилася вона. — Ми тут люди неосвічені, грубі… - І вона грізно блиснула в його сторону очима.

Незабаром вона привела їх до дому, що стояв в кінці вузької вулички. Колись це був воістину чарівний куточок: чарівний двоповерховий будинок з каменю, оточений садом; але тепер будинок був напівпорожнім, фасад був частково зруйнований, у багатьох вікнах виламані рами, а сад прийшов в повне запустіння. Вони пройшли по двору, в центрі якого був колодязь, і жінка постукала в бічні двері. Двері відчинилися, і на поріг вийшла дівчина.