Діамант був настільки приголомшений, що не знав, як відповісти. Йому навіть на думку не спадало, що він може самостійно вирішувати такі питання.
— А ви, пане мій, як думаєте? Чи вважаєте ви, що мені слід їх продовжувати? — запитав він нарешті.
— Навряд чи це доцільно, — повторив чарівник.
Діамант думав, що після таких слів зазнає величезного полегшення, але відчув лише сором: його визнали негідним, відкинули!
— Простіть мене, мій пане! Мені дуже шкода, що так вийшло, — сказав він, і в голосі його прозвучало досить гідності, щоб Хемлок підняв очі і подивився на нього.
— Ти міг би вирушити на Рок, — зронив він.
— На Рок?
Діамант ще більше розгубився. Його розгублений вигляд явно дратував Хемлока. Юнак не знав, що чарівники звикли швидше до надлишкової самовпевненості молодих магів, хоча і сподіваються завжди, що скромність до таких зверхників прийде пізніше. Якщо взагалі прийде.
— Ну так, я, по-моєму, ясно сказав: на Рок. — Судячи з тону Хемлока, повторювати він теж не звик. А потім, оскільки цей хлопчисько, цей тупоумний, зіпсований, розсіяний, мрійливий хлопчик став йому навіть подобатися, особливо завдяки своєму терпінню і відсутності звички скаржитися, він зглянувся над ним і сказав: — Тобі слід неодмінно або відправитися на Рок, або знайти де-небудь такого чарівника, який зміг би навчити тебе того, що тобі дійсно підходить. Зрозуміло, тобі, як майбутньому магу, необхідно і те, чому тебе можу навчити я. Перш за все знанню імен. Мистецтво магії починається і закінчується знанням імен. Але твоє обдарування лежить в іншій площині. До того ж у тебе погана пам'ять на слова. Її, до речі, необхідно невпинно тренувати. Однак мені абсолютно ясно, що деякі — і навіть досить значні! — задатки у тебе є, і тобі їх необхідно розвивати, при цьому, безумовно, привчаючи себе до дисципліни! Однак тобі потрібен інший учитель, який зможе дати тобі більше, ніж я, та й навчить тебе краще, ніж я. — Ось так часом скромність породжує скромність і дає настільки несподівані плоди, та ще й в такі моменти, коли цього найменше очікуєш. — Якщо ти захочеш вирушити на Рок, — продовжував Хемлок, — я відправлю з тобою листа з проханням, щоб тобі особливу увагу приділив тамтешній Майстер-Заклинатель.
— Ага… — тільки й пробурмотів Діамант зніяковіло, бо мистецтво справжнього Заклинателя — це, можливо, найбільш таємниче і небезпечне з усіх магічних мистецтв.
— Втім, можливо що я не маю рації, - продовжив Хемлок своїм звичайним сухуватим рівним тоном. — Можливо, твій дар слід розвивати Майстру Путівнику. А можливо, це простий звичайний талант, яким цілком може зайнятися Майстер Метаморфоз… Я поки не впевнений…
— Але я по правді…
— О так! Ти надзвичайно повільний! І особливо в тому, що стосується розпізнавання своїх власних можливостей. — Це було сказано досить неприязним тоном, і Діамант напружився.
— Я вважав, що мій талант — тільки в музиці, - вимовив він нарешті.
Хемлок навіть слухати його не став і зневажливим жестом відкинув цю ідею.
— Я говорю з тобою про Істинне Мистецтво, — сказав він. — І скажу тобі абсолютно відверто: напиши скоріше батькам — я теж їм напишу — і повідом їм про своє рішення відправитися в Школу Чарівників на острів Рок, якщо ти вирішиш відправитися саме туди, або ж у Великий Хавнор, якщо Маг Реста погодиться взяти тебе в учні, а я думаю, він погодиться — завдяки моїм рекомендаціям. Але з'їздити додому на канікули я тобі не раджу. Зустрічатися з родичами, друзями, радіти, хвилюватися — це саме те, чого ти повинен бути відтепер позбавлений.
— А хіба у чарівників не буває сім'ї?
Хемлок навіть з деяким задоволенням помітив, як спалахнули в юнака очі.
— Всі вони єдина родина, — сказав він.
— А друзі?
— Чарівники можуть іноді дружити один з одним. А що, хіба я говорив тобі, що це легке життя? — Хемлок помовчав, дивлячись Діамантові прямо в обличчя. — Мені здається, у тебе там була якась дівчина? — запитав він.
Діамант деякий час мовчки дивився йому прямо в очі, але так і не відповів.
— Твій батько казав мені. Дочка відьми, з якою ви в дитинстві разом бігали. Він був упевнений, що ти вчив її всяким магічним забавам.
— Це вона мене вчила!
Хемлок кивнув:
— Розумію. Це цілком природно в дитячому віці. Але практично неможливо зараз. Ти-то сам це розумієш?
— Ні, - сказав Діамант.
— Сядь, — звелів йому Хемлок. Трохи повагавшись, Діамант сів на жорсткий стілець з високою спинкою обличчям до чарівника.
— Тут я можу захистити тебе, — сказав Хемлок, — що і робив весь цей час. Втім, на острові Рок ти, зрозуміло, будеш у повній безпеці. Там навіть самі стіни… Але якщо ти поїдеш додому, ти повинен сам захотіти для себе захисту. А це дуже непросто для такої молодої людини, дуже непросто… Це випробування волі, а вона у тебе ще недостатньо загартована; і розуму, який ще не знає, у чому його справжнє призначення. Я дуже, дуже раджу тобі не ризикувати даремно. Напиши батькам і вирушай у Великий Хавнор або на острів Рок. Половину тієї плати, що я отримав за рік твого навчання, я тобі віддам; цих грошей тобі на перших порах має цілком вистачити.