Скромні вчителі Видри навчили його бути гордим. І від щирого серця зневажати тих чарівників, що працюють на таких, як Лозен, дозволяючи страху або жадібності перетворювати диво в злодіяння. З точки зору Видри, ніщо не могло бути огидніше подібної зради по відношенню до свого мистецтва і майстерності. Так що його дуже турбувало те, що зневажити Винюхувача він не міг.
Його вкинули в комору одного з тих старих палаців, які тепер вважалися власністю Лозена. У коморі не було вікон, а двері, міцні, дубові, окуті залізом і укріплені заклинаннями, були здатні перешкодити вибратися звідти і набагато більш досвідченому чарівникові. Лозен утримував цілу армію вельми майстерних і могутніх магів.
Винюхувач, втім, аж ніяк не вважав себе чарівником. «Все, що у мене є, це мій ніс», — говорив він. Він щодня заходив до Видри подивитися, як той оговтується після удару по голові і вивиху плеча, і поговорити з ним. І був, наскільки міг бачити Видра, налаштований по відношенню до нього цілком дружелюбно.
— Якщо ти не захочеш на нас працювати, тебе вб'ють, — сказав він Видрі. — Лозен не може тримати у себе таких, як ти. Так що краще тобі піти до нього на службу, якщо він запропонує.
— Я не можу.
Видра заявив про це скоріше з жалем, ніж з упевненістю. І Винюхувач подивився на нього з повагою. Живучи в будинку правителя-пірата, він шалено втомився від загроз, від хвальків і грубих хамів.
— А в чому ти найсильніший?
Видра відповів не відразу. І, хоча Винюхувач йому майже подобався, він зовсім не збирався йому довіряти.
— У зміні форми, — пробурмотів він нарешті неохоче.
— Невже в справжніх перетвореннях?
— Ні, в звичайних ілюзіях. Наприклад, можу зелений листок перетворити в золотий злиток. Ніби.
У ті дні ще не було певних назв різних видів чарівництва і магічних мистецтв, та й зв'язок між цими мистецтвами і вміннями ще був не досить ясний. Ще не існувало, як говорили згодом мудреці з острова Рок, ніякої науки для того знання, якими вони володіли. Але Винюхувач відмінно зрозумів, що його бранець просто приховує свої таланти.
— То, значить, сам ти не можеш ні в що перетворитися по-справжньому? Або хоч знічев'я?
Видра знизав плечима.
Йому було дуже важко брехати. Він вважав, що бреше так незграбно, тому що не має подібного досвіду. Але Винюхувач був набагато досвідченіший і розумніший за нього. Він розумів, що магія сама по собі чинить опір неправді. Плетіння заклять, фокуси, спритність рук і сумнівні трюки з мерцями — все це лише підробка, а не справжня магія. Це всього лише віддзеркалення в дзеркалі істинного діаманта; бронза, яка прикидається золотом. Всі вони брехуни, і брехня процвітає серед них. Однак мистецтво магії, хоча його теж можна використовувати неправильно, має справу з тим, що істинне, реальне, і ті слова, якими користуються справжні маги і чарівники, є словами Справжньої Мови. Так що справжнім чарівникам зазвичай дуже важко збрехати, особливо в тому, що стосується їх мистецтва. В душі вони завжди усвідомлюють, що будь-яке сказане ними брехливе слово здатне змінити світ.
Винюхувач навіть відчув жалість по відношенню до Видри.
— Знаєш, якби тебе допитував Геллук, йому було б достатньо вимовити одне-два слова, і він витягнув би назовні всі твої знання, а заодно і твій розум. Я не раз бачив, що залишається після допитів нашого старого білолицього. Послухай, а ти зовсім не вмієш керувати вітрами?
Видра, повагавшись, відповів:
— Трохи вмію.
— А мішок у тебе є?
Ті, хто вмів заклинати вітер, зазвичай носили з собою шкіряний мішок, в якому, як вони стверджували, вони тримають вітри і який демонстративно розв'язували або зав'язували, щоб, наприклад, випустити на волю «хороший» вітер або, навпаки, загнати всередину «поганий». Можливо, цей мішок був всього лише чисто зовнішнім атрибутом, і все ж у кожного заклинателя вітрів такий мішок був, у кого великий і довгий, у кого зовсім маленький, як капшук.
— Він вдома, — сказав Видра. І це не було брехнею. У нього дійсно був шкіряний мішок, в якому він зберігав свої інструменти теслі і рівень. Та й з приводу вміння заклинати вітри він також не брехав. Кілька разів йому вдавалося піймати чарівний вітерець і змусити його надути вітрила, хоча він і гадки не мав, як боротися з бурею або хоча б стримувати її, а це, звичайно ж, справжній заклинатель вітрів повинен вміти. Але він подумав, що краще вже потонути в морській безодні, ніж бути вбитим в цій проклятій дірі.
— Але ж ти не захочеш використовувати це вміння на службі у короля?
— У Земномор'ї немає короля, — суворо і непохитно заявив юнак.