– Його вела цікавість. Вона веде усіх дослідників. Він щось помітив і пішов це оглянути. Яка вже різниця, хлопче? Що зроблено, те зроблено.
Я зиркнув на свою записку.
– Побачимо.
Він поклав поруч з моєю запискою ще одну.
– Я дозволив собі написати оце за тебе. Подумав, що краще позбавити тебе цього болю.
Я глянув на аркуш. Це та записка, яку я отримав учора. «Сьогодні Сатана напав на Гокінса і вбив його скоро по півночі за місцевим часом, – зачитав я. – Ужити всіх заходів, щоб придушити плітки».
Охоплений ненавистю, я сказав:
– Саме тому я й збираюся розвалити усю цю гнилу систему. Думаєш, я хочу стати людиною, яка може відправити сина на смерть? Думаєш, я хочу стати тобою?
Я влучив у мішень. Старий довго мовчав.
– Слухай-но, – промовив він нарешті. – Пам’ятаєш той день у Пібоді?
– Ти й сам знаєш.
– Я стояв перед тією фрескою, і всією свою душею, – всією твоєю душею, – сподівався колись побачити справжнього, живого динозавра. Але навіть тоді, у вісім років, я знав, що цього не станеться. Такого просто не буває.
Я мовчав.
– Бог вручив тобі диво, – сказав він. – Не жбурляй ним йому в обличчя.
І він пішов.
А я залишився.
Вирішувати мусив я. На столі одне біля одного лежали два майбутніх, з яких я міг обрати будь-яке. Власне, всесвіт перебуває у нестабільності кожну дану мить. Якби парадокси були неможливі, ніхто б не витрачав стільки сил, щоб їм запобігти. Старий довірив мені зважити усі суттєві фактори, прийняти відповідне рішення і жити з його наслідками.
Це найжорстокіше, що він коли-небудь зі мною робив.
Думки про жорстокість нагадали мені очі Старого, такі глибокі, що в них можна втопитися, такі темні, що ніхто не міг побачити, скільки мертвих тіл приховано під їх поверхнею. Після усіх років роботи з ним, я все одно не міг вирішити чи це очі святого, чи найлихішої людини на світі.
Переді мною лежали дві записки. Я потягся до однієї, завагався і забрав руку. Зненацька виявилося, що вибір не такий вже простий.
Стояла неприродно тиха ніч. Немовби світ затамував подих, чекаючи поки я зроблю вибір.
Я заніс руку над записками.
І взяв одну.
Переклад: Віталій Мюнхен aka forever_maggot