ТРЕТЯ СЦЕНА
Кав’ярня в будинку, в якому мешкає Жінка.
За шинквасом сидить декілька людей. Кельнерки прикрашають кафе до Святвечора та Різдва. За шинквасом Давид читає газету. У кафе входить чоловік, який на плечах і на капелюсі має різні квіти та малі різдвяні гілочки.
ЧОЛОВІК ІЗ КВІТАМИ: Добрий день, добрі люди.
БАРМЕН: По чому гілочки?
ЧОЛОВІК ІЗ КВІТАМИ: Маю дубові, грабові, букові.
БАРМЕН: Яка різниця?
ЧОЛОВІК ІЗ КВІТАМИ: Кожна годяща, але гілочку не можна зрізати.
БАРМЕН: То вріж ціну.
ЧОЛОВІК ІЗ КВІТАМИ (хреститься): Хто в мене купує, мусить вірити. Кожна гілочка чуває…
БАРМЕН: Я теж деколи чуваю, але деколи й недочуваю. Поглянь-но туди на столик, той юнак від учора там чуває.
Юнак, який дрімає за столом, наче чув розмову, встає й немов спросоння чи з похмілля каже.
ЮНАК (офіціантці):
ОФІЦІАНТКА: Ви мали дванадцять пив.
ЮНАК: Сьогодні я не плачу.
БАРМЕН: Хлопчику, мусиш заплатити.
Юнак виймає паспорт.
БАРМЕН: Твій паспорт не вартує дванадцять пив.
ЮНАК: Прочитай моє прізвище.
БАРМЕН: Людоньки, цей малий має прізвище Коляда.
ЧОЛОВІК ІЗ КВІТАМИ: Я плачу за його прізвище.
ЮНАК: Тоді дайте Коляді ще одне пиво.
ЧОЛОВІК ІЗ КВІТАМИ: Дайте йому ще одне пиво! Ця історія вартує бочки пива.
Доки Чоловік із квітами розраховується, Давид краде в нього великого садового ножа з кишені.
ЧЕТВЕРТА СЦЕНА
Розкішна крамниця жіночої білизни.
У ній працює продавчинею Дівчина із першої сцени.
Вона виймає з торбинки щось у жовтому чохлі, але в той час помічає, що хтось (Давид) стоїть перед крамницею та крізь вітрину дивиться всередину. Дівчина швидко ховає річ у жовтому чохлі до своєї кишені.
Давид помічає поскладані на прилавку нічні сорочки і входить до крамниці жіночої білизни.
ДАВИД: Доброго вечора.
Кладе свого плаща та червону коробочку на стіл, поряд із прилавком.
ДАВИД: Хотів би купити нічну сорочку четвертого розміру, це розмір моєї дружини.
ДІВЧИНА: Ці нічні сорочки на прилавку третього розміру. Четвертий розмір на полиці.
Дівчина приносить приставну драбину, вилізає на полицю. Давид пробує потягнути з прилавка одну з нічних сорочок третього розміру. Не встигає. Дівчина злізає з товаром у руці й штовхає Давида драбиною. Драбина зачіпає червоний пакуночок, який падає зі стола поряд на фотель. Цього начебто не помітили ні вона, ні він. Відсуваючи драбину однією рукою, другою непомітно вкидає Давидові в кишеню плаща ту річ у жовтому чохлі.
ДАВИД (сором’язливо): Знаєте, я в цьому купуванні не найуміліший. Чи не могли б ви замість моєї дружини приміряти нічну сорочку? Ви приблизно такої ж статури… Ви б мені дуже допомогли, панночко…
Дівчина зміряла поглядом Давида, однак зайшла до кабінки, щоб перевдягнутися. Давид цупить до кишені одну з нічних сорочок третього розміру з прилавку. На прилавку залишається акуратно поправлена коробка.
Дівчина виходить із кабінки. Давид захоплений її виглядом, довго стоїть мовчки. Дівчина в нічній сорочці четвертого розміру виглядає незбагненно гарно. ДВАДЦЯТЬ СЕКУНД дивляться одне на одного непорушно, наче вистава зупинилася.