— А знаєш що? — звернувся до неї Гільґард. — Ось візьмемо поїдемо зараз до тебе додому й побалакаємо з нею. От буде сміху!
Ярвен покрутила головою й відповіла:
— Вона ще на роботі.
— Тоді їдьмо до неї на роботу! — сказав Гільґард.
Він говорив дуже впевнено, і на якусь мить Ярвен майже повірила в те, що з цього щось вийде.
— Вона розгнівається, — пробурмотіла Ярвен. — Вона не любить, коли їй заважають.
Кіношники перезирнулися.
— Розумієш, — озвався Рупертус, — це лише…
— Нам треба побалакати з нею ще сьогодні, — сказав Гільґард. — Тому що… остаточне рішення має бути ухвалене вже наприкінці цього тижня, а ухвалюємо його не ми.
Ярвен нічого не розуміла.
— Режисер, певна річ, теж захоче сказати своє слово, — озвалася Тяркс. Схоже, вона все ще сподівалася, що режисер зупинить свій вибір на якійсь іншій дівчині. — А також продюсер. Остаточне рішення ми, звісно, не можемо ухвалити тут, у якомусь… провінційному заїзді! Для цього нам доведеться летіти на кіностудію.
— Летіти? — прошепотіла Ярвен.
Зала в неї перед очима пішла обертом. Тремтячими пальцями Ярвен розстебнула ранця, дістала останнього свого бутерброда й відкусила. Хліб уже зачерствів, і краї обох скибок позадиралися. Та помалу Ярвен заспокоїлась.
— О, та в тебе, бачу, вовчий апетит! — вигукнув, засміявшись, Гільґард. — Звичайно, треба летіти. А то чому ж ми цей кастинг влаштували саме в п’ятницю, як ти гадаєш? Щоб одразу після нього полетіти з нашою кандидаткою на кіностудію і до кінця вихідних остаточно все з’ясувати.
— Он як! — промурмотіла Ярвен.
Для неї це означало остаточний кінець.
— А твою матір ми можемо, звичайно, взяти з собою! — сказала Тяркс. Голос її лунав суворо, навіть коли вона казала щось приємне. — Ти ж бо не повинна летіти з нами сама!
Ярвен дожувала останній шматочок і скрушно промовила:
— У вихідні на курсах у неї завше стільки роботи! Адже в будні майже всі клієнти працюють. А відмовити їм вона теж не може.
Кіношники перезирнулись.
— Якби ми знали, що це буде так складно… — проказала Тяркс.
— То візьміть Тіну! — вигукнула Ярвен. — Батько й мати їй дозволять, жодних сумнівів! Ще й самі з нею полетять! Візьміть Тіну!
Нараз у неї наче камінь з душі спав. Її вибрали, з-поміж усіх дівчат найкраща харизма в неї, і тепер значення мало лише це. Решта, що чекало попереду, все одно її лякало. Ану ж режисер скаже, що насправді вона грати взагалі не вміє? Або перед камерою вона надто хвилюватиметься?
Те, що її вибрали, було просто чудово. Але зніматись у фільмі вона, мабуть, таки не мала жодного бажання.
— Це ти про дівчину, котра була тут перед тобою? — поцікавився Гільґард. — Ти на мене не ображайсь, Ярвен, але про неї взагалі не може бути й мови.
— Між вами двома — цілі світи! — сказав Рупертус, не звертаючи уваги на нищівний погляд пані Тяркс. — Ні, я справді не маю жодного сумніву…
— На який номер можна зателефонувати твоїй матері? — зітхнув Гільґард. — Зараз, негайно!
— Вона буде дуже невдоволена! — сказала Ярвен, одначе взяла олівця, якого їй подав Гільґард, і написала номер телефону в готелі. — Їй не можна заважати!
Вигляд у Гільґарда був сердитий.
— Ти, бачу, таки ще геть не зрозуміла, про що тут ідеться! — заявив він. — Це — шанс усього твого життя! Ми тут ведемо мову про грандіозний, міжнародний фільм! Ні, все ж таки ми дозволимо собі на хвилинку потурбувати твою матір! — І, набравши номер, рушив через залу в її протилежний куток. Певно, не хотів, щоб Ярвен чула його розмову.
Ярвен опустила погляд у підлогу. Її здивувало те, як скоро Гільґард заговорив у слухавку. Видно, мама саме була у вестибюлі, поряд з адміністраторською.
Розмова тривала досить довго. Схоже, мама не готова була так одразу дати згоду. Час від часу Гільґард широко поводив рукою, так ніби на другому кінці мама могла його побачити. Нарешті він гучно засміявся й вигукнув:
— Прекрасно! Дякую! У вас не донька, а просто чудо! — І закрив мобільний телефон.
— Ху! — видихнув він і поклав руку на плече Ярвен. — Так, це була справді нелегка робота! Добре, що ти мене попередила!
Ярвен спантеличено дивилася на нього.
— Дала згоду, — сказав Гільґард і тепер навіть покуйовдив Ярвен коси. — Вона збагнула, що це для тебе може означати. І що не має права ставати доньці поперек дороги, коли трапляється такий шанс. Вона в тебе трохи той… боязка, еге? Але мені пощастило її переконати.