— Он як! — промовила Ярвен.
Політика її не цікавила, а ось сама будівля парламенту була чудова: пісковик, весь ніби помережаний, карнизи й орнаменти, фризи й ринви у вигляді фігур. Усе це нагадало Ярвен собори, що їх показували по телебаченню.
Водій різко завернув ліворуч. За парламентом, лише за якихось кілька кроків від нього, серед затопленого водою газону зяяв, відгороджений від вулиці червоно-білою пластиковою стрічкою, величезний кратер, навряд чи й вужчий за саму будівлю. Обгорілі дерева й кущі по краях кратера тяглися гілками, немов голими чорними руками, до неба; декотрі з дерев були вже повалені, розпиляні на метрові кругляки й складені в стоси.
— Що то було? — спитала Ярвен.
Машина саме їхала мостом через неширокий морський рукав, і тепер, здалеку, було видно лише саму будівлю парламенту, але не кратер.
— Таке враження, наче там упав… метеорит! — додала Ярвен.
Метеорити можуть убивати людей; ящери саме через те й вимерли (принаймні так кажуть), що мільйони років тому в частині планети, де тепер Мексиканська затока, впав гігантський метеорит. Ярвен пригадала, як ще маленькою дівчинкою любила ящерів, а почувши про їхню загибель, тижнями не могла спати, боячись, що такий снаряд з космосу вцілить і в їхній будинок.
— Ні-ні, не хвилюйся! — сказала пані Тяркс і задивилась у вікна зі свого боку, так ніби вже відповіла на запитання Ярвен.
Ярвен чекала.
— Але… — нарешті знов озвалася дівчина, — що ж то все-таки було?
Тяркс не поворухнулася. Натомість до Ярвен обернувся Гільґард.
— Маєш рацію. Враження таке, ніби там упав метеорит, — сказав він. — То, звичайно, величезний кратер. Ми, власне, не хотіли, щоб він потрапив тобі на очі. Щоб ти не тривожилась, бо для цього справді жодних причин немає. Жодних! — Він усміхнувся до неї й додав: — Бунтарі. Люди, яких у нашій чудовій країні ніщо не влаштовує і які через це намагаються сіяти терор і страх. Але таких, хвалити Бога, поки що небагато. І всі вони отримають справедливе покарання!
Ярвен кивнула головою. Вона не розуміла, чому все це мало б її тривожити. Зрештою, вона вже майже на шляху додому.
— Що означає «жодних слідів»? — запитав віце-король і одним духом вихилив чарку коньяку. Начальникові поліції випити він не запропонував.
— Це означає, що жодних його слідів немає, — відповів начальник поліції й злегка уклонився, мабуть, аж надто легко — могло скластися враження, що він не дуже глибоко шанує главу держави.
— Хіба його одяг не досить впадає в очі? — спитав віце-король. — А хіба ми вчора не одержали інформацію про те, що він їхав сюди попутною машиною з півночі й тепер має бути десь зовсім неподалік від міста? Невже так важко вистежити дванадцятирічного хлопця? Що взагалі робить ваша поліція?
Начальник поліції поглянув віце-королю просто в очі й відповів:
— Сьогодні, наприклад, ми задіяли майже всіх своїх людей, щоб забезпечити святкування дня народження принцеси. А вчора ми до цього готувались. Довелося стягти поліцейських з усієї країни. Добре, хоч пощастило вивільнити тих, котрі досі таємно розшукували зниклу принцесу, адже вона, хвалити Бога, об’явилася сама. Те, що ми не оголосили розшук у всій країні, як того хотіли ви, ваша королівська високосте, і не заявили про її зникнення, чим посіяли б у народі тривогу, тепер виявилося рішенням вельми розумним. У всякому разі, нам просто вже не довелося кидати на того хлопця надто великі сили. Тим більше, що насправді йдеться все ж таки не про викрадача, а про… — Він кинув на Норліна короткий погляд. — А про звичайнісінького хлопця, який утік з лікарні. Тому ваша цікавість, високосте, нас трохи навіть… вражає.
— І все ж таки! — вигукнув віце-король і налив собі ще одну чарку. — Якби ж можна було бодай здогадатися, куди він хоче… Наша скоґландська поліція…
— Ми знайшли його куртку, — сказав начальник поліції. — Втішна новина для вас, ваша високосте: на куртці лишилося достатньо волосся, щоб провести генетичну експертизу. Скоро матимемо результат.
— Волосся! — буркнув віце-король.
— Як повідомив водій, воно біляве й довге, — додав начальник поліції і ще раз спробував перехопити погляд віце-короля, але той саме заплющив очі. — Звичайно, волосся може бути і з перуки. Побачимо. Крім того, тепер, коли в нашому розпорядженні знову більше людей, ми прочешемо квартали, де виявлено знахідку. Насамперед отой квартал, ваша королівська величносте.
Але віце-король його вже навіть не слухав.