У двері постукали.
— Агов, Ярвен! — гукнула Тяркс. — Як спалося? — Вона поставила тацю на столик поряд із ліжком, підійшла до вікна й розсунула штори. — День буде чудовий! А ти після вчорашніх хвилювань можеш просто відпочивати. Як хочеш поплавати, то в парку є басейн, а я скажу, щоб у кімнату тобі принесли телевізора. Ми з Гільґардом маємо вранці дещо зробити, але ж ти можеш подбати про себе, звичайно, й сама.
Ярвен кивнула головою, не певна, як пролунав би її голос, коли б зараз вона щось відповіла.
Отже, Гільґард і Тяркс мають дещо зробити. «Одна куля — і він навіть нічого не відчує».
— Дякую! — муркнула Ярвен.
Чи то була справді пані Тяркс, — пані Тяркс у своєму гарно скроєному костюмі, яка минулої ночі разом з Больштремом переконувала віце-короля застрелити ватажка бунтарів? Та сама пані Тяркс, яка оце всміхається їй, так ніби не має в житті більшого клопоту, ніж якомога краще наквацювати та загримувати Ярвен, щоб ніхто не помітив, що насправді вона — не юна принцеса?
— У тебе стомлений голос! — зауважила Тяркс. — Погано почуваєшся?
— Що ви! — відказала Ярвен і хутко схилилася над тацею, щоб Тяркс не бачила її обличчя. — О, сливове варення!
— Ось бачиш! — засміялася Тяркс. — Усе ж бо гаразд. Я тут поклала тобі й кілька газет, можеш сама почитати, в якому захваті від тебе були всі вчора. — Вона рушила до дверей. — Коли що, маєш номери наших телефонів, Гільґардового й мого. Адже не велика біда, якщо побудеш тут трохи сама?
Ярвен похитала головою й узяла одну з газет. На першій сторінці красувався великий знімок, де вона стояла на балконі, схиливши голову Норлінові на груди.
— Побачимося за обідом! — кинула Тяркс і причинила за собою двері.
«Коли вчора принцеса Малена з нагоди свого чотирнадцятого дня народження вперше після батькової смерті вийшла на балкон палацу, то побачила перед собою десятки тисяч радісно збуджених людей, — прочитала Ярвен. — Усі їй у захваті махали. Кожен, хто був свідком її глибокої туги в день урочистого похорону короля, тепер мав нагоду переконатися: відтоді принцеса вочевидь оговталась. Вона мала свіжий, здоровий, навіть щасливий вигляд. Люди, що прийшли на круглий майдан перед замком привітати принцесу, зворушливо спостерігали, як вона на хвильку довірливо пригорнулася до дядька, віце-короля (див. фото). Позаяк принцеса після батькової смерті вже не з являлася перед громадськістю, в останні тижні ходили всілякі чутки щодо її стану, а також щодо їхніх із дядьком взаємин. Тепер усі ті вигадки можна з чистим сумлінням списати в архів. Так само й під час поїздки у відкритій автомашині…»
Ярвен відклала газету й подумала: «Зателефоную мамі. Нехай навіть їй заважатиму, мені байдужісінько. А якщо не додзвонюся, спробую набрати Тінин номер. Просто мені потрібно зараз із ким-небудь поговорити».
— Ось! — мовив Лірон і кинув газету на кухняний стіл, за яким Малена з Йоасом посьорбували вранішню каву. На подряпаній пластиковій дощечці перед ними лежав хліб із борошна грубого млива й ніж. — Як я і думав!
Малена перша схопила газету і втупилася в знімок.
— Наче я! — пробурмотіла вона. — І наступного тижня ця дівчина стоятиме на балконі, звичайно, знов. Тоді він доб’ється того, чого хотів. А я не зможу йому в цьому завадити.
Малена покачала пальцем туди-сюди кілька крихт на столі.
— Вона там більш не стоятиме! — розлючено заявив Йоас. — Ми покладемо цьому край, поки не сталася біда! Адже ти не думаєш, що Нагіра просто так змириться з тим законом?
— То була справді вона? — спитала Малена, і на хвилю її рука застигла поряд із хлібом.
— Ти про будівлю парламенту? — перепитав Лірон. — Ну, звісно, адже вона погрожувала цим уже не раз! А після смерті короля це стало лише питанням часу.
— Усе б могло бути зовсім по-іншому! — прошепотіла Малена. — Чому ж він помер? Ніхто ніколи про його хворе серце нічого не казав!
Лірон розтулив рота, немовби хотів щось сказати, потім кинув короткий погляд на Йоаса, легенько похитав головою і змовчав.
— У всякім разі, — промовив Йоас, — ми маємо перешкодити…
Лірон зле засміявся й спитав:
— Що ти собі, власне, забрав у голову? Хто ми такі?
Малена звела на нього погляд і промовила:
— Принаймні я — Малена, принцеса Скоґландська! — В її голосі знову відчувалася твердість. — Я цілком упевнена в тому, що коли стану перед своїм народом і поясню, що думаю про Норлінів закон сама й що думав про нього мій батько, то ніхто вже його не підтримає! Усі зрозуміють, що підготовлено той закон лише задля…