— Як відомо, — почав Уессон, вмикаючи спік-візор, — сучасна космологія понині не розв'язала проблеми топології чорних дірок, пов'язаної з проблемою виникнення Великого Вибуху, що породив наш всесвіт. Себто, назріла необхідність перевірити деякі оригінальні гіпотези, що дасть змогу вченим уточнити космологічну модель всесвіту і почати практичну реалізацію найновіших теорій. Це перша передумова експерименту. Крім неї, є ще кілька, приміром, район космосу, контрольований нами, поступово розширюється, і для безпечного прокладання ТФ-трас необхідно знати точне розміщення мас тяжіння в цьому районі. Водночас експеримент дасть змогу фізикам розв'язати проблему телекінезу чи психокінезу — можливості керувати ТФ-переміщенням з допомогою наказу думкою. Як бачите, діапазон питань, які може розв'язати експеримент просвічування, досить широкий, хоч я і не назвав усього. Сам же експеримент полягає в збудженні галактичного ТФ-поля з допомогою ТФ-вибуху. Ударна ТФ-хвиля вмить облетить галактику, відіб'ється від усіх мас тяжіння: зірок, туманностей, чорних дірок — і дасть повну картину їх гравітаційної взаємодії. Це все.
— Спасибі, — сказав Спенсер. — Отже, вчені передбачають провести ТФ-вибух на супутнику Сатурна? А чи є вже розрахунки вибуху?
— Ні, — відповів Дикушин. — Ми дали завдання Інституту ТФ-зв'язку вирахувати параметри вибуху, але якісні характеристики вже відомі зараз.
Спенсер помовчав.
— Згоден, відкладемо обговорення цього питання до того часу, коли буде повен обсяг даних з експерименту. Залишилося останнє питання, найважливіше. Це операція «Око». Кажіть, Керрі.
Перед учасниками наради з'явилося збільшене зображення Керрі Йоса.
— Повідомляю тільки факти. Двічі з травня цього року і чотири рази за всю історію існування танмфага вантажі, що посилалися із Землі на планети інших зірок, не доходили до адресата. І ось один з цих вантажів виявлено недавно на Землі!
Усі вантажі — це обладнання тераформістів, машини для активного впливу на планетографію, завважте це. Друге: уже вшосте косморозвідка та великі експедиції зустрічаються з так званими «дзеркалами». На думку спеціалістів, «дзеркала» — прилади для збирання інформації, точніше, своєрідні відеокамери, що передають зображення… куди — невідомо… Оці «дзеркала» люди вже тричі помічали на Марсі — піввіку тому, під час перерозподілу гірських хребтів, і чотири рази на Землі — два й півтора сторіччя тому. Дані перевірені в архівах і сумніву не викликають.
Трете: над Дзором розпечатано обидві резервні станції, що були законсервовані й працювали в холостому режимі. Якщо виходити з сучасного розвитку науки й техніки, ми, люди, робити це ще не вміємо. Там же, на Дзорі, під час цих подій пропав безвісти наш спостерігач Василь Богданов. Розслідування обставин його зникнення, яке тільки-но завершилося, показало, що його викрадено! Хто це зробив — невідомо, але з якою метою, ми починаємо здогадуватися. Нас попереджають у такий спосіб, щоб ми частіше замислювалися над наслідками проникнення в зоряні світи. Щоб космос зостався таким, яким він є, щоб служив не лише нам, а й тим, хто прийде після нас.
Керрі Йос помовчав. Хтось кашлянув, і знову в залі запала тиша.
— Четверте, — вів далі начальник відділу. — Ми провели експеримент: запустили такі самі вантажі на ті ж станції, куди раніше вони не прибули. Все скінчилося щасливо, але… Дві доби тому з Історії, Шемалі та планет гамми Суїнберна надійшли повідомлення: знову появилися «дзеркала»! Це прямо підтверджує наші здогади. І останнє: на Землю повернувся далекий галактичний розвідник «Хевсур», який досліджував зірку Рігель, бету Оріона; шістсот світлових років, межа наших автоматичних експедицій. На його борту випадково виявлено викарбуваний знак, ось такий, — перед аудиторією з'явилося збільшене зображення — слід босої людської ноги з вм'ятиною біля пальців, що формою скидалася на метелика. — Такі знаки виявлено вже на трьох розвідниках першого класу, що ведуть розвідку на відстанях до двохсот парсеків, а також на станціях над Дзором, на проміжній ТФ-станції третього сектора і… на Землі.
Керрі Йос сів і вимкнув спік-візор. Пролунав голос Спенсера:
— Факти вражають. Який висновок?
— Висновок досить тривожний, — вирік Морозов, з'являючись перед присутніми. — Хоча начальник відділу безпеки займає в цьому питанні, як на мене, дуже благодушну позицію. Той факт, що нами зацікавилася цивілізація вищого типу, повинен змусити нас переглянути принципи «зоряних походів» і серйозно зайнятися екоетикою. Щоправда, деякі натяки Ока вельми прозорі, як, наприклад, «крадіжка» вантажів. На попередження це мало схоже.
— То тільки на перший погляд, — сказав Керрі Йос. — Я аж ніяк не благодушний і недарма звертав вашу увагу на характер зниклих вантажів. Справа, мабуть, у тому, що Історія, Шемалі, планети Суїнберна — прекрасні планети, немовби навмисне створені для того, щоб милуватися ними. А ми туди вибухову техніку, здатну пересунути гірські хребти і висушити ціле море! Уявіть собі, що в наш земний музей, скажімо, в Ермітаж, прийде хтось і почне пересувати стіни, перевертати догори ногами картини, класти на бік скульптури! І тільки тому, що йому так, бачте, зручніше споглядати.
Після наради Гнат повертався до найближчого таймфага разом з Томахом і Богдановим.
Уже біля синьо-білого вітрила таймфага, над яким горіли видимі навіть удень «ТФ», Гнат запитав:
— Хіба Спенсер не знає про заходи, які ви вживаєте? Чому він спитав про це на нараді?
— Звісно, знає, — відповів Томах. — Але не знають інші начальники секторів та відділів.
— А чого ти мене притягнув на нараду? Я ж не входжу до керівництва Управління?
— Поки що ні, але перший крок ти вже зробив.
— Коли ж? — здивувався Гнат.
— Коли висадив СПАС-сім.
— А якщо серйозно?
— Я тобі вже казав: через місяць-два ми вирушимо в нову експедицію, туди, де працюють поки що лише розвідники. Це й стане твоєю перевіркою, повною — від фізпідготовки тіла до психіки та інтелекту. Щоправда, фізпідготовку ти маєш непогану…
— У наш час добре розвинені м'язи ще не можуть служити критерієм сили, — сказав задумливо-неуважний Богданов. — Дехто з юнаків нарощує м'язи за допомогою біотрансляції за два дні. Модно.
Гнат посміхнувся, угледівши, як він іронічно примружився. У Станіслава в очах блиснули веселі іскорки.
— Ну, особисто я в нього вірю. Тебе щось бентежить, Гнате? Гнат засміявся, потім стиха сказав:
— Як я зрозумів, рано чи пізно доведеться кидати великий волейбол?
— У тебе з'являться інші тренування, адже ти працюватимеш в оперативній групі, а там потрібна не лише розумна голова, а й сильне тіло.
— Значить, втрачати таки доведеться…
Томах кашлянув, замість нього відповів Богданов:
— Цей біль ниє в грудях майже в кожного з нас. Може, ти не знаєш, але Славко, наприклад, був майстром спорту з регбі, наш начальник відділу в двадцять п'ять років мав чорний пояс з дзюцу, керівник сектора Морозов — екс-чемпіон Землі із стрільби з пістолета. Продовжувати?
— Не треба, — буркнув Гнат. — Мені ж… — Він хотів сказати: «Мені від цього не легше», — але передумав.
Вони стояли біля входу в таймфаг кілька хвилин, мовби не наважуючись розлучатися. Затим Богданов мовчки потиснув усім руки, збираючись іти, і тут Томах сказав:
— Знаєте, у мене народилася дивна думка…
Богданов зупинився на півкроці, обернувся.
— Дивна, їй-богу, думка… — провадив далі Томах. — Чи не зацікавилася нами, людством у цілому, організація типу нашого управління? Так би мовити, УАРС галактики? А то й усього космосу?
— Ого, оце масштаби! — усміхнувся Богданов. — Від чого ж нас, себто людство, треба рятувати?
— Ну, хіба мало… може, не рятувати, а провести профілактику чи, скажімо, лікування від байдужості. Хіба не з'являються у нас рецидиви цієї хвороби? Ще й досі?..
— Знову твоя сумнозвісна теорія байдужості! Коли-небудь тебе за неї добряче віддубасять теоретики-соціологи.
— Це не теорія, це факт, — образився Томах.
— Факт? — Богданов сумовито усміхнувся. — На жаль. Тут я з тобою згоден. Ну, до зв'язку.