Валерій Ананьєв
Сліди на дорозі
Описана історія супроводжується фото-та відеоматеріалом, схованим за QR-кодами.
Загалом представлено більше сотні файлів, які допоможуть глибше поринути в історію та пережити описані події, особливо у другій половині книги.
Щоб ознайомитись з контентом, вам потрібен смартфон, підключений до Інтернету, та додаток для зчитування QR-кодів. Зайдіть у магазин додатків, який вже має бути на вашому смартфоні (Google Play або Арр Store), введіть у пошуку QR, і вам буде виданий великий список програм. Вони всі з однаковим функціоналом, але деякі зчитують коди краще, ніж інші. Тому просто виберіть найбільш зручну для вас та отримуйте задоволення від перегляду.
Відгуки
Аркадій Бабченко — письменник та журналіст, військовий кореспондент, видавець.
Валерий Ананьев умеет складывать буквы в слова, а слова — в предложения. Это дар. И эта книга — хорошая литература. О войне. Как она есть. Без прикрас. И без утайки. И написанная тем самым языком — простым и понятным. Но что еще главнее — это не просто рассказ. Это мысли. Философия. Попытка осознать и понять. Ответить на главный вопрос: что это было? И кем был каждый на этой войне? И где проходит грань?
Но есть одна вещь, которая еще важнее. Как сказал однажды человек, потерявший в Афгане обе ноги и бывший мне когда-то товарищем: «Не надо таскать свое прошлое за собой в рюкзаке. Лучший способ избавиться от него — рассказать о нем».
В Штатах после иракской кампании Министерство обороны провело эксперимент. Оно направило в войска двенадцать писателей. Среди них были и люди с мировым именем — Том Клэнси, Марк Боуден. Они провели среди солдат литературные мастер-классы. Результатом стала толстая книга солдатских рассказов «Операция „Возвращение домой“». Некоторые из этих рассказов были признаны шедеврами. По двум даже собирались снимать фильмы. Так вот, литература — это реабилитация. Возвращение гражданина, выдернутого из общества войной. Первоначальное значение слова «реабилитация» — возвращение достоинства.
И это работает. Хорошо работает. Если бы я не начал писать, я бы уже давным-давно спился, сел или повесился. Пишите, пацаны. Даже если поначалу и не будет получаться — пишите. Выдавливайте из себя свою войну. Оставляйте её на бумаге. Не таскайте с собой до конца жизни. Война всегда дает пласт новой, сильной, настоящий литературы.
Эта книга — безусловно из того же числа.
Роман Скрипін — український журналіст, телеведучий, екс-голова Незалежної медіа-профспілки України. Один із засновників «Громадського телебачення». Засновник і керівник проекту «Skrypin.ua».
«Про що ця книжка?» — так любить починати вступ Данило Яневський.
Так почну і я. І відповім його ж словами: ця книжка про людину і людей. Про звичайне, здавалося б, життя. У повсякденні воно нам бачиться звичайним. Але, як казали мудрі люди, велике видно на відстані. Найцікавіше у книзі Валери — всередині. Він такий жучара, що знав закони жанру. Тому доведеться прочитати від початку і до кінця. Бо розв’язка для мене була дуже несподіваною. В мене обмаль часу на читання книжок, позаяк зазвичай я читаю інформаційні стрічки та аналітику щоденно. Така моя робота. Але Валері я пообіцяв прочитати книжку. А обіцянка — не цяцянка. Прочитав. В «Інтерсіті» Київ — Харків. Інтернету людського нема. Тому книжка є чи не найкращим порятунком. Найкращим і корисним. І ось що я маю вам сказати: мене найбільше вразили реалістичні картини життя-буття українського війська. І я, як людина далеко не мілітарна, був вражений рівнем розпаду, з яким наша армія зустріла ворога. І втратили б ми не лише Крим, якби не такі хлопці, як Валера. Мало того, він виявився ще й письменником з неабияким хистом. Молоток! Хоч і жук.
Роман Сініцин — Волонтер, один з організаторів Волонтерської групи «Народний тил».
Це неймовірна і дуже сильна книга. Її сила в чесності автора перед собою та перед читачем. І пишучи книгу, автор перш за все ставив завдання бути максимально щирим. Це книга про війну, про людей, про армію, про відносини. Про думки і переживання. І мабуть, єдина неправда, допущена у книзі, — це про її «художність», яку декларує автор.
Юрій Бутусов — український журналіст, головний редактор сайту «Цензор. нет», оглядач «Дзеркала тижня»