Я зосередився на двох речах: руках розпластаної піді мною людини, яка була прикута до землі моєю ногою, що стояла на її спині, і на дурдомі, що розгортався на п’ятачку три на три метри. У центрі п’ятачка на землі сидів Низький. Його опущена голова намагалася щось сказати, але боєць, що стояв поруч із ним, кричав так, що я нічого не чув. Зате добре чув, як він хрюкає, намагаючись дихати.
Нервовий тик скривив м’язи обличчя. Я вже чув цей звук. Так хрюкали мої друзі всього лише три тижні тому, коли я переносив їхні тіла. Все буває вперше. І три тижні тому я вперше в житті збирав своїх друзів після того, як випав «Град». Вперше… тому я не знав, що вони були просто «живими трупами», що хрюкали: до вечора ніхто з них не дожив.
Істеричний боєць заспокоївся. Точніше, його заспокоїли. Низький припідняв голову і мені стало його шкода. Очевидно, що був зламаний ніс і його рот заливало кров’ю, тому він не міг нормально дихати і видавав тихі звуки. Я бачив, як ротний схилився над ним і почав про щось з ним говорити.
Здрастє, а я? Про мене і Високого всі забули. Може, дарма я його в живіт та ще й чоботом на морду, незручно якось… Таааак, солдат, зібрався! Нічого не дарма — діяв за ситуацією. Я голосно запитав:
— Що з ним робити?!
Командир підійшов, присів біля голови Високого і звернувся до нього:
— Що з тобою робити?
— Він просто попросив привести його до вас! — дуже перелякано відповів Високий. — Я не знав, що він приніс! Я не з ним! — швидко додав.
— У тебе ж сім’я… що ти робиш, дебіл?
— Я не з ним! Я просто привів! Я не знаю, що в пакеті!
— Так, дивись, якщо надумаєш поїхати із села, знайдем і… — Командир зробив багатообіцяючу звірячу гримасу. — Просто не роби цього, добре?
— Я нікуди не поїду!
— Це добре. Повзи в бік села, доки я не передумав, — Командир перевів погляд на мене. — Простеж.
Ротний вернувся до розмови з Низьким. Я не чув, про що вони говорили, оскільки чітко виконував наказ: простежував. Високий почав повзти. Кожні два метри він робив зупинку і важко дихав.
— Ти що, дурень? — запитав я. — Повзи звідси, бігом!
— Я перехворів на сухоти, — промовив він, важко дихаючи і кашляючи. Що сказати на це? Правильно, нічого — просто повільно йду поруч з ним. Почав вловлювати легкий адреналіновий відходняк і мене потягнуло на моралізаторство.
— Якого милого твої діти постійно замурзані? — раптом запитав я.
Мовчить.
— Що за батько такий, що приводиш до нас свою сім’ю жерти просити, а від самого вічно водярою тхне? Якби не твої діти, ми б тебе давно на хуй послали. І взагалі, якого хєра ти досі сім’ю не вивіз? У тебе ж дах «Градом» знесло. Пощастило, що всі живими лишились, але ти, мабуть, думаєш, що другий раз не прилетить? Про дітей своїх подумай, дебіл. А у тебе їх аж четверо.
Мовчить і все ще повзе по пару метрів з довгими паузами. Ми вже відійшли на віддаль, з якої було важко розібрати, що відбувається біля машини.
— Встань. — сказав я. — Встань! — голосніше і злісно повторив Високому.
Він встав.
— Біжи звідси.
Він поглянув на мене, глибоко дихаючи і хриплячи, як кіт, що відхаркує шерсть. Потім розвернувся і побіг. Це виглядало смішно. Руки бовтались, як шланги, та й біг він з такою швидкістю, як я швидко ходжу. Ймовірно, дійсно важко дихати. Цей біг колишнього сухотника нагадав мені про абсурдність ситуації та про те, що я досі не знаю, що відбувається. Спокійним кроком я почав повертатись до машини. Підійшовши ближче, побачив, що Низький лежить фейсом у землю, а над ним Фріц зв’язує руки. Не інакше, як у цьому пакеті був план замаху на Президента. Двоє його підняли, і Командир звернувся до них:
— Ведіть його на КП батальйону, як будете підходити, наберіть мене.
— Слухаюсь, Командире, — з посмішкою відповів один із солдатів.
Так, настав час моїх запитань:
— Вашу мать! Мені взагалі планує хтось пояснити, що тут відбулось і що було в цьому грьобаному пакеті?
— Це він намагався з нами відносини налагодити. — Командир недобре посміхнувся. Після паузи: — Друже, це він зливав наші позиції. — Командир протягнув мені замурзаний блокнот. — Ось подивись блокнот, знайшли у нього. Тут схематична карта наших колишніх позицій та імена зв’язкових сєпарів.