— Роззуйся, імениннику, — сказала мені Мама.
Та що ж за смуга невдач така? Бабуся починає кричати на мене. Все… схоже, я спалився. Але де? В якому місці я проколовся? Усе було сплановано від початку до кінця та виконано з ювелірною точністю. Мабуть, це все клята дверна щілина мене видала. Бабуся продовжує рвати горло. Але раптом за мене заступилась Мамуся.
— Мам, не чіпай його. Ти бачиш, що він зараз п’яний усмерть. Нехай проспиться, а завтра зранку йому все виговориш!
Спасибі, Мамусь. Ти завжди мене підтримувала. Зараз я роззуюсь і відправлюся спати, як ти й сказала.
З горем пополам влігся спати. Наступного дня, звісно, я начувся від усіх потроху, а від кого побагато. Як же ж мені було соромно! Після цього я напивався ще два рази, і щоразу мучило жахливе відчуття сорому. У мене виникали огидні асоціації. Я порівнював себе з обісцяним Дідом, що лежить і скиглить у коридорі на підлозі. Кинув пити, як закінчив школу. Це може звучати дивно тільки для тих, хто думає, що школярі, які випивають, — рідкість.
Вдруге я напився культурніше. Точніше, я не планував напиватися, пам’ятаючи сумний досвід теплого пива. З чотирма однокласниками вирішили організувати новорічну вечірку, як в американських юнацьких фільмах. І знову причиною моєї алкогольної інтоксикації стали дівчата.
Місцем дії була вибрана вільна квартира одного з хлопців. Ні меблів, ні ліжок. Лише на кухні — радянські стандартні тумбочки. Там ніхто не переймався. Ми видраїли її, помили, стягли до тої квартири все, що було потрібно, хто що міг: стіл, солдатське ліжко, стільці, пару килимів, колонки і всього потроху. Запросили нашу однокласницю і домовилися з нею, щоб вона покликала якихось подруг. З нас квартира і випивка, а з них — їжа.
За кілька днів ми все підготували: квартиру, музику, випивку і дівчат запросили. І тут ми припустилися чергової стратегічної помилки. Чомусь здалося, що від горілки нам не буде так погано, як було від пива… тому ми купили чотири літри цього мерзотного напою.
Хлопці зібралися раніше і почали потроху святкувати. Близько десятої вечора ми вирішили відкрити пляшку горілки. Адже дорослі ж уже, кретини малолітні. Наливаємо один одному і п’ємо грамів по десять. Щось обговорюємо, жартуємо, сміємось, ну і якось дотягли до одинадцятої. До цього часу увесь чоловічий склад підтягнувся, не було лише однокласниці з подругами. Сидять, отже, за столом чотири хлопці; грає неголосно музика; на столі майже літр горілки; біля стіни ще купа всілякого алкоголю, який докупили в цей день: пиво, коньяк і ще три літри горілки; на годиннику уже майже дванадцята, а дівчат усе немає, і слухавку не беруть. Ми навіть дещо засмутилися від думки, що залишимось на всю ніч тут одні, з алкоголем і голодні.
Дванадцята. Розлили потрошки у пластикові стаканчики, всі стоять біля столу, а я виголошую якийсь позитивний натхненний тост: мовляв, зате ми разом, один за всіх і всі за одного та іншу маячню, яка ніяк не змінювала відчуття, що нас добре киданули, і ми це приниження запам’ятаємо надовго… За вікном починають вибухати феєрверки, чути радісний жіночий вереск, а ми закидаємо стаканчики і випиваємо до дна. Раптом дзвінок у двері. Господар квартири іде в коридор, відсутній секунд десять, і ми чуємо крізь музику жіночі голоси. Відлягло… Прийшли дівчата. Я подивився на своїх однокласників, було помітно, що вони дещо розгублені, і я не був винятком. Зараз у кімнату мали зайти дівчата, з якими нам належало познайомитись і почати про щось говорити. Ось вони з’явилися біля входу, і я побачив пакети у їхніх руках. Точно… Вони ж їжу принесли. Я миттєво опинився біля них, демонструючи готовність підставити свої руки.
— Давайте пакети. Друже, підійди, будь ласка, бо мені рук не вистачить, щоби дівчатам допомогти.
— Іду, іду.
Bay! Контакт відбувся, і досить непогано.
Доки розкладали їжу, всі перезнайомилися. Зазвучали жарти і сміх. Я був радий, дівчата виявилися досить привабливими, ще й старші за нас на цілий рік. Я увімкнув музику, вимкнув світло і стало зовсім атмосферно. Під час танців практично всі розібралися по парах, і вже було зрозуміло, хто кому подобається.
Лише одна з дівчаток не танцювала. Вона сиділа у шляхетній самотності і пила горілку, схоже, зі знанням справи, усім виглядом демонструючи велич свого потаємного горя. Але мені було байдуже. Ми пили, їли, сміялись, танцювали, фліртували, і я вперше відчував себе впевнено у спілкуванні з привабливою дівчиною. І тут все зруйнувалося. Хтось задзвонив у двері, хтось їх відчинив, і ось уже до кімнати заходять два чуваки, на вигляд помітно старші за нас. Виявляється, одна з панянок вирішила зателефонувати своєму колишньому хлопцю і запросити, не запитуючи у нас. Той приперся зі своїм другом. Я відчував, що найпрекрасніший вечір у житті вислизає від мене і розчиняється у чужих бажаннях. Але хлопці поводили себе не нахабно, і жорстких підстав для конфлікту з ними не було.