— Табуретки на місце і шикуватися на ЦП!
Усі піднялися і почали розставляти табуретки біля ліжок. Коли ми вишикувались у дві колони, Огрядний пішов до кабінету, з якого вийшов Вампір, постукав у двері, відкрив, щось сказав і відійшов убік. Через пару секунд вийшов третій чоловік у військовій формі — високий, зірок на погонах у нього було ще більше, ніж у попереднього. За ним слідом ішов Огрядний. Я звернув увагу, що на його погоні лише три жовті смужки. Коли високий чоловік з витягнутими рисами обличчя дійшов до центру, він звернувся до нас. Нас було дуже багато, стрій розтягнувся на всю казарму, і мені, що стояв майже біля самого краю, було дуже погано чути.
— Доброго дня! Ви… у п’ятій роті, а я ваш командир… капітан… Зрозуміло, так?
Я майже нічого не зрозумів, крім того, що це наш командир роти і він капітан. Я тоді ще слабо розумів різницю між званням і посадою. Під час монологу він не стояв на місці, а рухався повз стрій. І коли він прямував у мій бік, я починав розбирати слова.
— Ви всі прибули сюди за власним бажанням, вас ніхто сюди не кликав! Зрозуміло, так? Ваше навчання триватиме три місяці, а після ви всі підете по своїх частинах. Зрозумію, так? А доти ви у моєму підпорядкуванні. Дебіли, які не будуть дотримуватися дисципліни, відправляться додому або будуть переведені на строкову службу. Зрозуміло, так? Я здогадуюся, що багато хто з вас — сцикуни, які бояться строкової служби і як альтернативу вибрали підписати контракт у частині у своєму місті, щоб кожен день повертатися додому до мамкиної циці й жерти бабулині пиріжки. Але щоб побачити цицьку і жерти пиріжки, вам потрібно пробути тут три місяці без зальотів, і тоді ми з вами порозуміємося. Зрозуміло, так? Це ваш Старшина, — показав він на Вампіра. — Пізніше ви познайомитеся з вашими командирами взводів, коли вас розподілять по взводах. Обіду на вас немає, тому зараз вас групами відведуть у «чіпок», і ви зможете собі щось купити. Зрозуміло, так?
У мене в голові крутилося: «Зрозуміло, так? Зрозуміло, так? Зрозуміло, так?» Що за маячня… Закінчивши монолог, зрозумілий капітан дав кілька інструкцій Старшині, той сержантам, а ті почали ділити нас на три групи. По черзі новоприбулих відвели у крамницю, де практично нічого нормального не було. Ми перекусили печивом з чаєм і знову опинились у казармі. Після декількох годин просиджування на місцевих табуретках нас знову вишикували перед черговим чоловіком у військовій формі. Він мав дві великі зірки.
— Я замкомандира частини з виховної роботи, сука. Ви повинні розуміти всю відповідальність свого перебування тут. Усі ваші дії прописані Статутом. І якщо хтось із вас щось порушить, ска, ми довго розбиратися не будемо, військова прокуратура, «строчка», дисбат, в’язниця… заходів покарань багато, ска. Особливо це стосується відносин між вами. Є така стаття, як «нестатутні взаємовідносини», і якщо хтось когось ударить, в’язниця, ска. Я сподіваюся, що всі ви мене добре зрозуміли і проблем у нас не буде. Доки ви ще не підписали контракти, у вас є час передумати, відслужити нещасний рік «строчки», замість трьох років контракту, і піти додому жити далі, сука. Якщо хтось із вас прийшов сюди за грошима, то ви дуже сильно помиляєтесь, ска. В армії платять копійки, за які ви собі ні квартири не купите, ні машини. Загалом, як я вже говорив, подумайте добре, чи потрібне воно вам, і поки є час, відмовтеся.
Він говорив ще хвилин десять про все і ні про що. Коли він пішов, його місце зайняв Вампір.
— Там, у дальньому кінці казарми, розташована каптерка. Зараз вам покажуть, де ви будете спати, залишите собі всі потрібні речі в тумбочці, а потім вишикуєтеся зі своїми сумками в тому напрямку і приготуєте свої речі для зберігання до кінця вашого навчання. Вам потрібні капці, мильно-рильне, зошити, ручки та шкарпетки Все зайве буде викидатись, якщо хтось щось сховає, дуже пошкодує про це.
— Можна залишити собі блокнот? — запитав хтось із строю.
— Ти хто?
Хлопець мовчить.
— Солдат Залупа? Прізвище, сука! — крикнув Старшина.
Той назвав своє прізвище.
— Днювальний! — покликав він до себе солдата з ножем на поясі, що стояв біля тумбочки. — Сьогодні цей чоловік не лягає спати доти, доки не вивчить порядок звернення зі строю і не допоможе вам вимити туалет після відбою.
— Слухаюсь, — відповів солдат.
— Тобі ясно, чоловіче? Допомога наряду, — знову звернувся Старшина до хлопця в строю.