— Де старший лейтенант? — запитав я днювального.
— У канцелярії. Ну як, подобається тільник?
— А то!
— Тобі личить, — днювальний посміхнувся, простягнув мені руку і назвав своє ім’я. Я у відповідь зробив те ж саме і попрямував до кабінету.
— Дозвольте зайти?
— Усе. Тепер те, що потрібно. Спускайся на перший поверх, чекай біля кабінету Комбата.
— Слухаюсь.
Спустився вниз, там точно така сама казарма без будь-яких відмінностей, тільки замість командира роти в офіцерському кабінеті на цьому поверсі розташовувався Комбат. Біля кабінету вже стояли хлопці, з якими я приїхав.
— Чого не заходите?
— А він там не один.
З кабінету вийшов якийсь офіцер, після чого колишній бадігард постукав у двері, відчинив їх і запитав:
— Дозвольте?
— Заходьте.
У кімнаті було двоє людей. За столом сидів Комбат. Метр шістдесят вісім, чорне коротке волосся, щокатий, із другим підборіддям. Навпроти нього сидів теж невисокий чоловік, може, метр сімдесят п’ять, зі світлою шевелюрою, широкими вилицями, підтягнутий, з погонами капітана.
Одразу почалися запитання про ранковий інцидент із начальником штабу. Хлопці робили вигляд, що виправдовуються, а Комбат вдавав, що він дуже строгий. Кілька формальних запитань про сім’ю, дітей, мотивацію тощо, потім сказав розійтися по підрозділах і залишитися тим, хто з п’ятої роти. Усі вийшли, залишились я і Даїшник.
— Ви вже знайомі зі своїм командиром роти? — запитав Комбат.
— Ні.
— Ну, знайомтесь, — він подивився на капітана, який сидів поруч.
Чоловік представився. Він виглядав дуже достойно, серйозно і одразу викликав у мене повагу.
Увесь наш подальший день був сповнений суцільними формальностями, ходінням з кабінету в кабінет, заселенням у гуртожиток і знайомством із нескінченною кількістю військовослужбовців різних звань і посад.
Упродовж кількох днів з «Десни» приїхало ще кілька моїх товаришів по службі, і нас назбиралося близько десятка. Один з них став моїм сусідом по кімнаті. Це була велика, близько двадцяти п'яти квадратів, кімната з шістьма ліжками, одним столом і кількома табуретками. Крім мене і мого новоприбулого товариша, тут вже жили два сержанти, які пройшли курси сержантів у тій же роті, де був я, але випустилися трохи раніше моєї появи там. Один стрункий, трохи вищий за мене, каратист, а другий високий, широкоплечий, масою тіла кілограмів сто. Ми познайомились, я вибрав собі ліжко, кинув сумку і сів за стіл перекусити канапкою, купленою у крамниці. В їдальню нас у той день не пустили, позаяк ми ще не стояли на постачанні.
Як я вже говорив, перший день був досить сумбурний, і переказувати безлад організації не бачу сенсу. Увечері мене і Даїшника, який потрапив зі мною в п’яту роту, відпустили, і ми попрямували в гуртягу. Перекусили, поспали і за десять восьма ранку наступного дня вже стояли на шикуванні перед казармою батальйону. Тоді я нарешті побачив усю свою роту. Нас було лише півтора десятка. Чотири контрактники і близько десяти солдатів строкової служби. Виявилося, що більша частина роти в цей час проходила курс навчання у тій самій «Десні». У казармі залишилися тільки гранатометники і кулеметники, а майбутніх командирів відділень, навідників і механів відправили вчитися. Щоб навчитися стріляти з кулемета або гранатомета, досить кілька разів сходити на стрільбище. Але тільки «навчитися стріляти», а не «стати хорошим стрільцем». А ось з наводчиками, механіками і командирами справи йшли складніше, позаяк ці посади охоплювали ширший спектр дій, ніж просто натискання пальця на спусковий гачок. Військовослужбовцям на таких посадах обов’язково потрібно розширювати свій світогляд, але ж чому їх навчать у «Десні» насправді? У мене не було ілюзій. Я вже все це випробував на власній шкірі.
Субота. Нам обіцяли, що сьогодні буде лише половина робочого дня, і після обіду ми вільні до неділі. Клас! Було б непогано відіспатися. На шикуванні до мене підійшов високий офіцер, старший лейтенант, представився замкомроти з озброєння (зампотех по-місцевому), сказав, що мене поставили на посаду старшого механіка-водія, що він мій безпосередній командир, і я буду працювати разом з ним у парку. Нарешті на мене чекає справжня робота! Ну, а сьогодні вихідний…