— Ні, тут щось не так!… — додав сердито Бебо. — Людина занесла сюди листівки і залишила їх, вийшла без них… Кому залишила? Значить, якась із твоїх божих корівок — таємний фашист…
— Не може бути! — сказала Живка, але голос її цього разу не був таким упевненим. — Скажи мені — хто? Всі такі… серйозні і добрі. Хто ж з них?
— Хтозна! Може професор… Нехай милий, ласкавий, а за пазухою ножа носить!
— Дурниці! — обурилась Живка. — Кажу вам, не він! Це справжня, добра людина.
Пешо, який досі мовчав, глибоко замислившись, нарешті підвів голову; обличчя його трохи зблідло.
— Не сперечайтеся! — сказав він хрипким голосом. — Я знаю, куди Тороманов заходив з повною сумкою.
Всі здивовано дивилися на нього.
— Знаєш? — вигукнув Бебо. — Звідки ти можеш знати?
— А от і знаю! — сказав упевнено Пешо. — Він випорожнив сумку в квартирі інженера Дончева.
Живка розчаровано подивилася на нього.
— Я ж вам сказала, що там зараз ніхто не живе! Дончевих немає в Софії!
— Яке це має значення? — заперечив все ще хриплим голосом Пешо, і всі помітили, що очі його гарячково блищали, — Дончевих і справді немає, але вони залишили Тороманову ключі! Розумієте, він має чужий ключ від чужої квартири!…
Бебо і Юлія немов оніміли, вражені несподіваним відкриттям. Дивна таємниця, яка весь час цікавила їх, — таємниця кинутого з вікна ключа, несподівано почала виблискувати перед їхніми очима сліпучояскраво. Ось чиї двері відмикає цей ключ, ось навіщо він був потрібний!
Таємнича поведінка Тороманова в зв’язку з ключем відразу ставала зрозумілою, тепер її легко можна було пояснити. Але чи не помиляється Пешо? Чи не було це якимось дивним збігом обставин? Єдина Живка, яка не знала історії з кинутим ключем, дивилася з сумнівом на своїх дивовижних гостей.
— Ні, мені ця справа не здається такою правдоподібною, — сказала вона, знизуючи плечима. — Навіщо залишати листівки в порожній квартирі? Який у цьому смисл?
— А звідки ти знаєш, що квартира порожня? — спитав Пешо. — Там може чекати інша людина, яка теж має ключ… і, може, не одна, а кілька!… Саме їм він і залишив харчі!
— Які харчі? — підвела брови Живка. — Ви ж казали, що листівки?
Та Пешо не розгубився.
— Авжеж, — похитав він головою. — Листівки лежали на дні, зверху вони були замасковані різними продуктами.
— Тоді чому він не виніс назад продукти? — наполягала Живка. — Чому він і їх залишив там? Адже він тільки для маскування?
— Виходить, що не для маскування, — сказав неохоче Пешо. — Мабуть, в квартирі інженера Дончева переховуються якісь… небезпечні люди, і Тороманов постачає їх продуктами…
На мить у кімнаті настало моторошне мовчання. Сама думка, що над їхніми головами, можливо, переховуються небезпечні злочинці, примусила дітей насторожитися. Тепер усе в незвичайній поведінці Тороманова — купівля книг і продуктів, таємниче зникнення і таке інше — здавалось, легко можна було пояснити. Але навіщо тоді він ходив до зубного лікаря? Перший запитав про це Бебо.
— Мабуть, щоб замести свої сліди, — відповів, замислившись, Пешо. — Якщо завтра спитають його десь, скажімо, в суді, що ти шукав у цьому будинку, то він відповість: «Ходив до зубного лікаря!…»
— Хитро придумано! — сказав Бебо. Пешо уважно подивився на Живку.
— Ти не помічала, вікна в інженеровй квартирі не були освітлені? — спитав він.
— Не звертала уваги… В усякому разі ці вікна щільно обліплено старими газетами, як це буває в квартирах, де пожильці їдуть на тривалий час на курорт…
— Не віриться мені, щоб вони світили! — сказав немов сам до себе Пешо. — Вони знають, що це їх викриє! Вночі вони просто не засвічують лампи.
— Живуть, мов кроти в темряві! — буркнув Бебо з огидою.
— А цікаво, як вони готують собі страву? — обізвалась Юлія.
— Ага, вірно! — підхопив Пешо. — Сьогодні Тороманов купив у м’ясній крамниці два кіло телячого фаршу!… Два кіло!… Це дуже багато для однієї людини!
— Вони готують удень! — додав Бебо. — Тоді їм не потрібне електричне світло.
— Варять вони, можливо, на електроплитці! — сказала Юлія. — Котлети кожний уміє готувати.
Раптом блискуча думка майнула в голові Пешо.
— Справді, на електроплитці! — повторив він, і обличчя його проясніло. — Якщо вони ввімкнуть електроплитку в електричну мережу, то внизу електролічильник почне крутитись!… Розумієте? Ми просто можемо перевірити! Всі захоплено перезирнулись.
— Чудово! — сказав Бебо. — Тільки де дістати ключа від електролічильників?
— Це найлегше! — засміялась Живка. — Ключі в мене!