— Спатимеш у бараці з іншими жінками, — сказав він. — Зараз хтось по тебе прийде.
Глава 24
Короткий стукіт у вхідні двері — й жінка у формі блокфюрера СС увійшла, щоб відвести Крістін до бараку. Попри свій страх, дівчина здивувалася, побачивши, чисту, гладеньку шкіру обличчя та дбайливо завите волосся, що кучерик до кучерика було викладено під кашкетом провідниці. «Ця жінка могла б бути актрисою чи манекенницею, — подумала дівчина, — якого біса вона робить у цьому жахливому місці?» Але вся та краса ніби випарувалася, коли вона вхопила руку Крістін і потягла за собою в пітьму.
Крістін не мала уявлення про те, котра вже година, та запах горілої плоті й досі висів у повітрі. Вона подивилась у позбавлене зір небо й замислилася над тим, як Господь міг дозволити подібні тортури й чому нікого не карає. Сірий місяць у чорному небі висів оповитий туманом чи димом, і дівчині здалося, що весь світ охоплено вогнем. Блокфюрер ішла досить швидко, ведучи її повз темні ряди бараків, і тільки час від часу оглядалась, аби переконатися, що бранка йде позаду. Крістін почула віддалений скрегіт і чахкання потяга, що наближався до станції, та тужливу мелодію скрипки з популярного вальсу. Біля останнього в ряду позбавленого вікон бараку, вартова зупинилась і відчинила замок на дверях.
Потім, не мовлячи й слова, заштовхнула Крістін у непроникну темряву.
Дівчина перечепилась і ледь не впала. Від суміші запахів поту, сечі, калу та блювотиння, що вдарили в ніс, вона задихнулась і потім закашлялась. Довелося спертися спиною на вже зачинені двері та затулити рота долонею. Потім вона відчула на собі чиїсь допитливі пальці, заворушилися, наближаючись, ноги, й нові пари рук торкнулися неї. Вона стояла, осліплена і паралізована, чекаючи, що буде далі. Та от хрипкий жіночий голос пролунав у темряві, й тонкі крижані пальці вхопили її зап'ясток і потягли вперед.
— Усе гаразд, — сказав той надтріснутий голос, — не бійся. Тут тобі не зашкодять.
— Місця мало, — долинув інший голос, — але ми трохи посунемось.
Поволі очі Крістін призвичаїлися до темряви й вона почала розрізняти обриси голів і сотень очей, що дивилися на неї зверху і знизу. Барак ущерть було набито жінками й дівчатами, котрі лежали покотом на дерев'яних нарах, що трьома, а подекуди й чотирма, поверхами здіймалися до стелі. Це було більше схоже на книжкові полиці, ніж на ліжка: висота між нарами заледве сягала двох футів, і жінки не могли навіть сісти.
Рука провела Крістін до нар і м’яко потягла вниз. Дівчина навпомацки пошукала вільного місця. Не звиклі до такого долоні щоразу натикалися на чиїсь поголені голови, розкинуті руки, кістляві ноги, ребристі тулуби. І все ж таки їй удалося залізти на стелаж і лягти на спину поміж двох жінок, щоправда для рук уже не лишалося місця, і їх довелося скласти на грудях. І ще кілька хвилин довкола лунав багатомовний шепіт: німецька, польська, угорська, російська, французька. Та невдовзі запала тиша.
— Як тебе звати? — донеслося з пітьми.
— Крістін Бельц.
— Єврейка?
— Ні. Вони знайшли єврея на моєму горищі, мого хлопця.
— Його застрелили? — запитав хтось із незрозумілим піднесенням.
— Ну звичайно ж, — відповіли з іншого боку.
— Та ні,— не погодився голос першої ентузіастки. — Напевно, його повісили чи, може, перерізали горлянку.
Крістін міцно заплющилась: «Вони з'їхали з глузду!»
— То як, — не вгавав перший голос, — його вбили?
— Ні,— відповіла Крістін якимось чужим голосом, — ми приїхали сюди в одному вагоні.
— Ти його більше ніколи не побачиш, — сказав той самий голос.
— Не слухай її,— прошепотіла жінка, що лежала поруч.
Крістін повернула голову в той бік, намагаючись роздивитися лице сусідки. Намарно, їх оповивала майже цілковита пітьма.
— А можна якось дізнатися, де він?
Відповіді не було.
Крістін нерухомо лежала, вдивляючись у темряву й вслухаючись у тишу. До її слуху долинало лише здавлене кахикання, чиєсь сопіння, мурмотіння та приглушене ридання. Зусібіч тхнуло смертю. Разом із тваринним жахом на дівчину навалилося розуміння того, що тільки в цьому одному бараці зараз лежать упритул одна до одної сотні жінок. І таких бараків лише на жіночій половині табору багато дюжин.