— Крістін, — обізвалась Марія. — У тебе все вихолоняє.
Крістін відсунула стілець і сіла, впевнена, що всі бачать, як її серце тріпоче під сукнею. Вона оглянула стіл, дивуючись раптовій тиші, що запала в кімнаті. Дідусь схилився над тарілкою і ретельно пережовував страву. Бабуся різала на шматочки Карлові ковбаски, тоді як обоє хлопців, похитуючи ногами в самих шкарпетках, тихо дзьобали їжу. Тільки Марія, із повним ротом салату, дивилась у її бік, насупивши брови.
Марія витерла губи серветкою й прошепотіла:
— Що з тобою?
Крістін не встигла відповісти, бо до вітальні ввійшов батько, тримаючи в руці новенький радіоприймач горіхового кольору. Він зупинився біля столу й похитав головою. Усі зачаїлись, припинивши жувати.
— Вимкни радіо з розетки, Крістін, — наказав він, опускаючи на стіл новий приймач.
— Що відбувається? — спитала бабуся.
Крістін підвелась і витягла штепсель із розетки. Батько забрав старий приймач і поклав його на канапу.
— Прочитай це вголос, — попросив він доньку.
У руці він тримав клаптик жовтогарячого паперу, приклеєний до шкали на новому приймачі.
«Народне радіо, — почала читати Крістін. — Пам'ятайте, що слухати іноземні радіостанції німецьким громадянам категорично заборонено. Порушення правил державної безпеки карається ув'язненням або/та примусовими роботами».
Дівчина глянула на батька в очікуванні коментарів, але він стояв, сповнений мовчазної люті.
— Що це означає? — спитала Марія.
І тільки тепер до кімнати вбігла мама, зав'язуючи фартух за спиною. Із почервонілим обличчям і сповненими сліз очима, вона всміхнулася родині.
— Хто хоче гарячого чаю, — почала матуся.
Та побачивши чоловіка й дочку, що стояли по той бік столу, змовкла.
— Щось не так? Що в нашому провулку робили СС?
— Проходь. Сідай. У нас усе є.
— Ти сьогодні рано з роботи, — підтримала розмову Марія.
— Зараз розкажу, — відповіла мама, гладячи Карла по голові.
Крістін пильнувала на якийсь сигнал від матері, що та передала записку Ісаакові, що він написав відповідь або, хоча б, що вона його бачила. На мить їхні погляди зустрілись, але мати відвела очі, відсунула стілець і сіла.
— До нас завітали маріонетки Гітлера, — почав розказувати батько.
— Вони всім роздають оці приймачі. Старі багатохвильові радіо, що ловили станції з усієї Європи, тепер під забороною, а ці мають тільки дві хвилі — обидві належать партії нацистів. Вони запитали в мене про інші приймачі, та я відповів, що не маю.
Він обернувся до Генріха й Карла.
— Знаєте, чому я так сказав?
Хлопці заперечно похитали головами.
— Я сказав «ні», бо цим приймачем іще можна розтопити в печі. Нам не можна його тримати. Якщо у нас знайдуть старе радіо, всіх посадять до в'язниці. Я зараз же розпалю ним на кухні, щоб нагріти води для миття посуду.
Він підхопив старий приймач і вийшов із кімнати.
Крістін розуміла його. Якщо Генріх і Карл знатимуть, що в них є заборонений приймач, вони не зможуть утримати язиків за зубами, а це зашкодить усій родині. Вони ще занадто малі, щоб тримати секрети. Тато не спалить, а лише сховає приймач. Ця думка трохи звеселила її. Підхопивши таріль із-під ковбасок, дівчина запропонувала мамі:
— Давай я підігрію.
Потай вона сподівалася витягти мамцю до кухні й розпитати про все.
— Nein, danke, — відповіла та, забираючи в доньки таріль. — Гадаю, вони ще теплі.
Вона підчепила виделкою одну ковбаску й вигребла рештки цибулі до своєї тарілки. На мамчиному обличчі гіркий смуток боровся з марним намаганням усміхатись до своєї родини.
— Складно було? — тихенько запитала в неї бабуся.
— Ні, у гера Бауермана виникли труднощі з оформленням чеків для нас, от і все, — відказала мамця. — А фрау Бауерман залишилась сама, усі слуги, крім трьох, звільнилися. Вона попросила зробити для неї списки всього, що є на горищі та в коморі. Це відібрало більше часу, ніж я розраховувала.
Нарешті, вона подивилася в очі Крістін.
— Ісаак теж був удома, — сказала мама. — Він допомагав батькові розбирати папери, принесені з контори.
— Ти з ним говорила? — не втерпіла Крістін.
Мати вже розтулила рота, щоб відповісти, та до кімнати увійшов батько, й вона, наколовши на виделку шматочок м'яса, почала їсти.