Мати Крістін позачиняла всі віконниці в будинку, замостила газетами всі щілини, а потім ще позавішувала вікна зсередини скатертинами та простирадлами. Однак сухий дрібний сніг усе одно потрапляв до житла, утворюючи за ніч на підлозі невеличкі замети, схожі на мініатюрні піщані дюни. Із заходом сонця мати переставала кидати вугілля до печі й роздавала кожному по вовняній ковдрі, щоб замотатись у них під час вечері. Коли вугілля прогорало до решти, вони лягали до ліжок, надягнувши шапки, рукавиці, шкарпетки та інший теплий одяг.
Коли 1938-й перейшов у 1939-й, Крістін почала проклинати погоду. Снігу намітало стільки, що вони з Ісааком часто не могли потрапити до свого сховку. Стоячи біля овочевого погреба, обоє трусились від холоду, й Ісаак вмовляв її швидше повернутися додому. На додачу до всіх нещасть, він вирішив скоротити побачення до разу на місяць, бо, попри те, що вони ретельно замітали свої сліди, ставало дедалі небезпечніше ходити до цієї місцини, хтось підозріливий дуже швидко зміг би їх викрити.
І коли сніг уже почав танути, Ісаак наполіг на дотриманні того самого графіку, оскільки таємна поліція регулярно влаштовувала нічні рейди з перевірки документів. Люди боялися стуку в двері й могли запанікувати, побачивши когось на вулиці після настання темряви. А що коли хтось їх упізнав?
За два дні до початку календарної весни по радіо оголосили, що Гітлер відправив військо до Богемії та Моравії, а через вісім годин після цього і сам прибув до Праги. Зацвітали тюльпани та крокуси, коли всі затримані раніше комуністи, соціалісти, лейбористські лідери та решта ворогів рейху потрапили до новоствореного виправного табору в Південній Німеччині, поблизу містечка Дахау. У травні було оголошено, що всі діти до трьох років, які мають спадкові захворювання, підлягають примусовій державній реєстрації.
Крістін ніби в напівсні проживала тижні, рахуючи години до наступного побачення з Ісааком. До млина чи крамниці вона ходила, опустивши очі, впевнена, що хтось допитливий легко прочитає у них її секрет. Якось, коли вона купувала на відкритому фермерському ринку сир, військова вантажівка промчала вулицею, дівчина заледве зуміла стримати тремтіння рук, коли відраховувала гроші.
Мамці хтось сказав, що Каті офіційно зустрічається зі Стефаном. На загальний подив, мати Каті зраділа такому ходу речей і через мамцю передала Крістін, що її дочка занадто зайнята для дружніх відвідин. Чесно кажучи, Крістін відчула полегшення. Вона б не змогла без сліз вислуховувати запаморочливі, повні хихотіння оповіді Каті. Коли на вулиці вона бачила Стефана під руку з Каті, дівчина розверталась і йшла в інший бік або ховалась у найближчій підворітні.
З усіма цими переживаннями Крістін була рада мати Марію за сестру, котра завжди була поруч і все розуміла без слів. Коли вони разом скопували та скородили грядки, вибивали пухові перини чи виставляли сушитись ковбаси в розчахнутих навстіж вікнах, Крістін могла почуватися в безпеці, бо Марія не дивувалась і нічого не питала, якщо раптом сестра сумнішала чи очі її наповнювалися слізьми. Крістін навмисно уникала розмов про Ісаака, оскільки боялася випадково не втримати своєї таємниці. Дякувати Богу, Марія ніколи не порушувала цієї теми.
Але сестра, як ніхто, знала натуру Крістін. Не раз вона стискала під столом її руку, спостерігши, що недалеко й до сліз, коли інші родичі розмовляли та сміялися за вечерею. Дівчині було достатньо усвідомлювати, що хтось розуміє її сум і всеохоплююче кохання до Ісаака. Щоб не почуватися винною перед Марією за те, що не розказала їй усієї правди, Крістін пообіцяла собі, що коли-небудь обов'язково зізнається, і сподівалась, що це станеться зовсім скоро.
У перший тиждень жаркого літа фюрер почав нахвалятися повернути Німеччині Данциг, попри готовність Франції та Британії захищати Польщу. Тоді ж Польща й Радянський Союз почали збирати військо поблизу німецького кордону, і Крістін чула, як у м'ясній та хлібній лавках люди пошепки говорили, що не оминути війни. Усі, кого вона знала, попри невтішні новини, сподівались на те, що вдасться зберегти мир. Із загостренням конфлікту почали курсувати плітки про введення харчових пайків. Крістін намагалася не згадувати дідусеві оповіді про жінок і дітей, померлих від голоду в Першу світову війну.
Першого вересня Гітлер оголосив, що польські військові обстріляли німецьку територію, і, захищаючись, Німеччина відкрила вогонь у відповідь. Почалися перші бомбардування. Того ж дня для євреїв оголосили початок комендантської години після восьмої вечора.