Выбрать главу

— Цей теж, — сказала Марія, тримаючи в руці напівобгорілу сторінку, — з тамтешньої школи.

— Погляньте! — вигукнув Карл, показуючи на вулицю.

Увесь провулок було устелено паперами, сотні й тисячі більш або менш обгорілих аркушів падали з неба, вкриваючи бруківку, тротуари, садові доріжки біло-сірою масою.

— Скільки від нас до Гайльбронна? — спитала Крістін.

— Близько тридцяти п'яти миль, якщо він іще там, — відповів дідусь.

Глава 9

У середині третьої воєнної зими до антигерманської коаліції приєдналися Сполучені Штати, а радянські війська пішли в переможну контратаку. Містечком почали циркулювати плітки, що Гітлер був настільки впевненим у блискавичній перемозі, що не попіклувався про належний провіант і забезпечення солдат, які тепер заледве переносили сувору російську зиму.

Більше людей гинуло не в бою, а від тифу, дизентерії, недоїдання й обмороження. Одна річ — утрачати близьких на війні, та зовсім інша — через безголів'я вищого командування, котре не дало собі клопоту забезпечити солдат усім необхідним. Нестерпно було думати про те, що весь батьків одяг завжди був на ньому, хоча мамця й наполягала, щоб він узяв із собою теплу спідню білизну, зимову шапку та рукавиці. З армії новин не було, й матуся, з почуття самозбереження, вбачала в цьому гарний знак, мимоволі чекаючи від інших того самого.

Мати забрала «Народне радіо» на кухню, щоб, пораючись, слухати новини зі східного фронту. Вночі його також залишали ввімкненим, аби заглушити голоси дикторів забороненої радіостанції «Atlantiksender»,[32] яку потай слухали в батьківській спальні, діставши з-під ліжка старий багатохвильний радіоприймач. Крістін, разом із мамцею та Марією, сиділа на підлозі, накинувши ковдру на плечі, та слухала передачі на коротких хвилях, зменшивши гучність до шепоту. Після німецької військової музики та офіційної радіотрансляції чоловічий голос чудовою німецькою оголошував, що Гітлер бреше народу, що Третій рейх програє війну і що тисячі німецьких солдат здаються союзникам, а потім ідуть на роботу до Америки, де заробляють непогані гроші. Німецьких моряків-підводників також закликали підніматися на поверхню й здаватися, доки ще є така можливість. Жіноцтво слухало ці новини з розширеними очима та збентежено перезираючись.

За місяць підпільне радіо знайшло спосіб транслювати свої передачі на німецьких частотах, але нацисти швидко це викрили й на початку кожної офіційної передачі оголошували, що ворог намагається використати «Народне радіо» для введення в оману німецького народу. Далі лунали заклики не слухати ворожої брехні, а тільки офіційні передачі рейху.

Із настанням тепла з'явились антиамериканські плакати з чорно-білим зображенням шестирукого гіганта, склепаного з вертолітних частин і металевих конструкцій. Під заголовком: «KULTUR-TERROR»[33] схематично зображено голову монстра: гостроверхий білий каптур над комірцем із видрукованих літер «ККК». Одна рука — в'язень із автоматичною гвинтівкою, інша тримає перевернутий американський прапор. Тулуб зображено у вигляді пташиної клітки, в середині якої танцює чорна пара, під кліткою — пояс із написом «Jitterbug».[34] Замість таза — басовий барабан. Між ніг звисає юдейський прапор, схожий на авіаційні бомби, що летять на мальовниче німецьке село. Крістін цікавило, чи й американці на своїх плакатах зображають німців чудовиськами.

Одного теплого квітневого ранку Крістін узяла кошик і пішла до курятника. Минулого тижня в золотистій соломі вона знаходила по три коричневих яйця щодня, та з настанням теплої погоди сподівалася на шість і більше. Дівчина хотіла приємно здивувати родину, зваривши кожному по яйцю на сніданок. То було б рідкісне задоволення, неможливе взимку. Та, вийшовши з дому, жахнулася, земля під ногами тремтіла й якийсь страшний гуркіт — приглушені стогони, металевий скрегіт, механічне гудіння — долинали з центру містечка. Миттєво забувши про збирання яєць, Крістін повернулася до будинку, залишила там кошик і вибігла на вулицю.

Із наближенням до ринкової площі віддалене ревіння ближчало, й Крістін у загальній какофонії звуків уже могла розрізнити ритмічне гупання чобіт і молотів. З цього боку до центрального майдану вело дві вулиці, між якими стояв готичний собор святого Миколая. Своїми величними арками, гострими шпилями та світлою черепицею він домінував над площею. Крістін підійшла до собору з тильного боку й, обійшовши його величне громаддя вузьким хідником, наблизилася до центрального входу. Тепер їй залишалося здолати п'ятдесят чотири сходинки, що гранітним каскадом спускалися до майданної бруківки.

вернуться

32

Німецькомовна радіостанція часів Другої світової війни.

вернуться

33

Назва антиамериканського нацистського плакату.

вернуться

34

Любитель швидких танців, псих (англ.).