— Sieg Heil! Sieg Heil! Sieg Heil![40] — заревів натовп.
Руки Крістін укрилися гусячою шкірою. Вона не йняла віри власним очам. На сцені був Гітлер. Натовп у захваті гудів, як грозовий вітер у шторм. Він виглядав нижчим, ніж вона уявляла, і навіть зі свого місця дівчина бачила, як він невдоволено кривить рота. Солдати, розставлені між рядами люду на площі, кричали й аплодували, надаючи приклад усім навколо. Їхні очі постійно сканували натовп, відстежуючи поодиноких неслухів, аби тут-таки їх арештувати. Людське море хвилювалося, вірнопіддані громадяни ставали навшпиньки та витягали шиї, щоб краще бачити свого фюрера. Та Крістін здалося, ніби вона чула і кпини серед загальних аплодисментів і криків «Ура!». На сцені Гітлер опустив голову й ударив себе кулаком у груди. Потім стояв непорушно, доки глядачі не замовкли. Тільки в абсолютній тиші він підвів голову й заговорив.
— Німці й німкені, співвітчизники, товариші! Нині три великі держави об'єдналися проти нас, але ще побачимо, хто у цій боротьбі отримає все, не мавши нічого спочатку, а хто, маючи все, зрештою все і втратить. Бо чого хоче досягти Англія? Чого хоче досягти Америка? — Гітлер кулаком погрозив комусь у небі.— У них так багато всього є, що не знають, як із тим учинити. Ми ніколи нічого поганого не зробили ні Англії, ні Франції. Ми нічого й ніколи не робили поганого Америці.— Гітлер повів рукою над натовпом. — І все ж таки йде війна. Знаючи мене, ви всі мусите зрозуміти. Колись я сказав те, чого не зрозуміли іноземні держави. Я сказав: «Якщо війна неминуча, я краще її вестиму» не тому, що шукаю собі слави, навпаки, я від неї відмовляюся, бо для мене це — зовсім не слава. Мене уславить, якщо на те Божа воля, мирна праця на благо батьківщини, яку я й досі хочу вести. Але гадаю, якщо вже так сталося, що я в змозі зробити те, чого хоче невблаганний фатум, мені залишається тільки просити долю покласти на мене тягар цієї війни. Я буду його нести! — прокричав він, б'ючи себе кулаком у груди.
Крістін ніколи не була в опері, та подумала, що саме так грають у трагедіях. Вона подивилася на людей поблизу себе, шукаючи ще когось, хто б так само спостеріг Гітлерову брутальну душу, що ховалася за його владним тоном і перебільшеними жестами. Біло-червоні тіні гойдались над морем піднятих догори облич, роблячи їхні вирази важкими для розуміння, їй стало моторошно від цього видовища, немов орда загублених душ стоїть перед воротами до пекла.
Гітлер продовжував:
— Я не уникатиму відповідальності. У будь-який момент я візьму на себе цей тягар. Я виконуватиму свої обов'язки, як і завжди раніше. Я маю найбільшу довіру в населення. Люди мене знають. Вони знають, які безмежні плани я мав іще задовго до початку війни. Вони бачать, що за всіма напрямками ведеться велика робота, а за деякими її вже завершено. Знаю, німецький народ у мене вірить, і я щасливий із цього. Але німецький народ має також бути впевненим у тому, що, доки я живий, 1918-й рік ніколи не повернеться!
Він подивився в небо, потім відступив назад і схилив голову. Ліва рука утримує правицю, котра щойно запекло жестикулювала. Так він стояв і якийсь час слухав ревіння натовпу. Потім виструнчився й знову зробив крок уперед, піднявши кулак над головою.
— Коли англійці й американці атакують наші міста, ми зрівняємо їхні з землею. Коли вони скидають на нас три тонни бомб, ми скинемо на них по триста тонн за раз! І зараз вас, жителів Гессенталя, батьківщина кличе прислужитися…
Марія розширеними очима поглянула на Крістін. Генріхові руки судомно стиснулися навколо її шиї, а ноги здавили стан. Як би їй хотілося сказати щось заспокійливе, щоб вони не боялися бомбардувань, але потрібних слів не знайшлось. Три тонни бомб за раз? Вона уявила дерев'яні двері на вході до овочевого погребу та кілька ярдів порослого деревами ґрунту, що відділяють їхнє майбутнє сховище від відкритого неба. Хіба це може врятувати? Дівчина обхопила долонями ноги Генріха, раптом злякавшись, що він може впасти.
На сцені Гітлер змінив тему.
— Приймаючи будь-яке рішення, — говорив він, — подумайте, як би вирішив фюрер. Чи узгоджується це з націонал-соціалістичною свідомістю німецького народу? Молодики-євреї сплять і бачать, як підстерегти необачних німецьких дівчат і спокусити їх. Вони хочуть зіпсувати німецьку кров і відлучити нещасних від рідного коріння. Євреї ненавидять білих і хочуть знизити наш культурний рівень, аби забрати над нами владу. Чи бувають злочини та підступи без участі хоча б одного єврея в них? Тільки етнічні німці можуть бути громадянами нашої держави. Тільки німецька кров має текти жилами німецьких громадян. Тож, дай нам Боже перемогти внутрішнього ворога, щоб молитви прислужників Диявола про покарання Європи большевізмом не справдились, але почуй наше благання. Господи, дай нам сили зберегти свободу для наших дітей і дітей їхніх дітей, не тільки для свого народу, а й для інших європейських країн, адже ми ведемо цю війну зараз не тільки за Німеччину. Ця війна ведеться за всю Європу, а з часом ви побачите, що це — війна за все людство.