Близько дюжини в'язнів вирішили скористатися шансом і побігли від колони. Один із есесівців приклав рушницю до плеча та з другої спроби підстрелив двох утікачів. Іще четверо охоронців почали стріляти по чоловіках, які намагалися врятувати свої життя втечею. Кожен другий падав на землю, відкидаючи голову, ніби в останній спробі подивитись у небо. Решта або вже сховалися в підворітнях, або перестрибнули через паркани найближчих помешкань. Троє охоронців побігли за ними.
Крістін затулила руками вуха й припала спиною до дверей у бажанні перетворитися на невидимку. Руки та ноги сіпалися від адреналіну, що нуртував у крові. Аж ось зненацька постріли стихли. Вона визирнула зі свого сховку, помітила, що вартові досить далеко, і приготувалася до втечі. Та, зробивши перший крок у напрямку свого помешкання, рядів за п'ятнадцять від себе раптом угледіла знайому постать. Її обдало холодом. Чоловік стояв у ряду таких самих виснажених в'язнів, безтямно дивлячись під ноги, намагаючись не привертати до себе увагу вартових. На мить їй здалося, що зараз знепритомніє. Потім вона заплющилась і почала вмовляти себе, що очі зіграли з нею жорстокий жарт. Відновивши дихання та зібравшись на силі, дівчина знову приготувалася бігти, та наостанок, аби пересвідчитись, іще раз глянула на того нещасного, що видався їй знайомим. Нещодавно виголений череп почав уже обростати щіточкою темного волосся, риси брудного обличчя витончились до напівпрозорості. Серце Крістін ледь не зупинилося, коли вона впізнала цю щелепу і темно-каштанові очі.
То був Ісаак.
Дівчина вхопилася за одвірок, ледь стримуючись від інстинктивного поруху до нього. Вартові й досі були зайняті побиттям нападників на буряки та спробою наздогнати втікачів. Уся охорона — внизу, на перехресті, а вона — вгорі, майже біля дому. За мить Крістін наважилася використати свій шанс.
— Ісааку! — покликала вона.
Він підвів голову та подивився в її напрямку, а коли побачив, хто саме його кличе, розширив очі від здивування.
— Тікай, — самими губами прокричав він.
Потім опустив голову, не бажаючи на неї дивитись.
— Ісааку! — повторила вона. — Йди сюди!
Він не рухався.
— Швидше, вартові не дивляться в цей бік!
По хвилі він підвів голову й подивився на неї. Ісаакові губи стислися так міцно, ніби він намагався стримати крик. Серце її розривалось, але Крістін жестом показала йому підійти ближче. Хлопець подивився навколо, мов уперше помітив, де стоїть. Лице його просвітліло, коли на власні очі побачив, що нікому до них і діла немає. Він зробив один крок уперед і зупинився поруч з іншими в'язнями, та коли нічого не відбулося, потроху рушив до неї. Крістін із піднесенням і острахом спостерігала, як коханий, переходячи з ряду в ряд, наближається до її сховку. Вони обоє краєм ока слідкували за вартовими на перехресті.
Коли, нарешті, Ісаак підійшов, вони не змовляючись побігли вздовж фасаду будівлі, де ховалася Крістін, а потім звернули за ріг. Вони проносилися повз зруйновані та вцілілі будинки, перестрибували через паркани, продиралися крізь чужі садки та городи. Хлопець двічі падав знесилений, і вона допомагала йому підвестись. Перестрибуючи через паркан, Ісаак зачепився штаньми за гостру штахетину, але продовжив бігти, не помічаючи пораненої ноги. Вони не зупинилися, доки не добігли до її двору, де дівчина зопалу провела його до курятнику.
— Анічичирк! — наказала вона, зачиняючи двері.— Я зараз же повернуся.
Крістін прослизнула в будинок через задні двері та вийшла на вулицю через парадні. Ноги підгинались, а коліна стукалися одне об одне, наче молоти. Пересвідчившись у тому, що одяг у порядку, вона спробувала набути вигляду молодої панянки на прогулянці та повільно рушила вниз провулком. Не звертаючи уваги на в'язнів, які так і стояли нерівними рядами, дівчина сподівалася, що ніхто не впізнає в ній ту, котра допомогла одному з них утекти. І раптом постріл розірвав ранкову тишу. Вона зупинилася, плечі здригалися щоразу на кожен новий різкий звук. Один, два, три, чотири, п'ять, шість пострілів пролунало один за одним. А потім почулися крики вартових:
— Стань у стрій, якщо не хочеш бути наступним!
— Єврейська свинюко!