Серхіо Перейра
Служба Виконання Бажань
Я прокинувся і відразу відчув якийсь неприємний запах, щось на кшталт того, яким смердить біля вольєра з диким кабаном у зоопарку, змішаний з “ароматом” гнилих овочів та чогось лікарняного… формаліну, чи як його? — Невже забув учора сміття винести, — подумав я кидаючі погляд на годинник. Годинник на тумбочці показував… що за чортівня?! Я протер очі та ще раз подивився на табло… 666. От халепа! Нарешті гепнувся! Цей мій старенький годинник пропрацював більш ніж сорок років, сумлінно відлічуючи часи, хвилини, секунди… Скільки це ж секунд, взагалі, він промиготів за ці роки? Якщо тридцять років це близько мільярд секунд, то виходить, що їх десь біля півтора мільярда пройшло з того часу, як я придбав його у магазині побутової електроніки на Виставці Досягнень. Велике Місто, яке зараз столиця країни, що вбиває наших дітей, тоді було столицею країни, якої більше не існує. Добре пам’ятаю той спекотний липневий день; на диво пусті вулиці. Міліціонери на кожному кроці перевіряють документи: — добрий день! Старшина Агамбеков. Ваші документи, будь ласка! Ваше відрядження? Прибуття, відбуття, квіток на поїзд… Усього доброго! А ще Місто ховає свого улюбленця — поета, співака, актора. Це теж додає гостроти в і так напружену ситуацію… Здається саме повітря насичене електрикою та важким очікуванням чогось недоброго, хижого… Мої спогади були несподівано перервані. Хтось тихенько кашлянув, і я побачив чоловіка, який стояв проти ліжка. Я чомусь не злякався та не здивувався непрошеному гостю, а лише натис на кнопку, вмикаючи лампу, що стояла поруч ліжка на тумбочці. Чоловік був вдягнений у мантію, на взірець папської, але не білу, а червону. Чисто виголені, хіба що не до синяви щоки. На гострому підборідді стирчить руда цапина борідка. Довге чорне волосся, в якому вже сріблилися сиві пасма, заплетено у косу, яка звисає до пояса, на якому, на металевому ланцюжку, висить… я ще раз протер очі, так, висить програмований інженерний калькулятор американської фірми “Texaco”. (У мене колись був саме такий. Це окрема розповідь про те, як він до мене потрапив у часи, коли навіть простенький на чотири дії калькулятор, був дивиною. При нагоді розповім.)
— Що за чортівня?! Ви хто? Що ви тут робите?
— І справді, чортівня! — чоловік лукаво примружив ліве око й засміявся дрібним тремтливим сміхом, від якого мені стало моторошно. — Я той, хто завжди приходить, зрозуміло, якщо мене добре покликати.
— Я вас, добродію, не кликав! Будьте так ласкаві покинути мою оселю!
— Не кликали? — дивний чоловік примружив ще й праве око. — А хто вчора увечері казав: “Щоб вони всі, вороги наші, кляті, всі пропали!”?
Я згадав, що дійсно я це сказав. Сказав після того, як в Останніх Новинах показали моторошні кадри: ворожі ракети розторощили вщент дитячий садочок. Загибло більш ніж сорок дітей та багато вихователек та батьків.
— Ну казав, а вам яке діло до того, що я казав?
— Пряме діло, пане ….. , так вас звуть? Я не помилився?
— Ви не помились, — констатую я, придивляючись чим би жбурнути у цю… у цю істоту. Бо людиною вона бути ніяк не могла. Я добре роздивився кінчик, схожого на щурячий, хвоста, що виглядав з під сутани. Буду її “чортякою” звати!
— Так ось, я той, хто виконує такі бажання. Щирі бажання. З щирого серця! Звісно є деякі умови, але повірте, що ще не було ніяких рекламацій, чи скарг на мою роботу зі сторони замовників. Ви, своєю чергою, обв’язуєтесь підписати кілька паперів, здати генетичний матеріал для підтвердження договору відтиск вказівного пальця правої руки… мабуть, все. Як бачите, ми не бюрократи, на відміну від деяких державних установ, де, щоб узгодити зніс старого паркану мусиш місяць побігати по владним коридорам. А у вашому випадку, це не паркан навіть, а велика китайська стіна!
— В якому це “моєму” випадку? — я ледве що не поперхнувся від подиву. — Йдіть собі поки я…поки я… — тут я зрозумів, що я зовсім безпорадний перед цим “чортякою”.
— Поки що, — дратівливо запитав “чортяка”? — в поліцію зателефонуєте?! Ні, так справи не робляться, громадянин!!! Несподівано у кімнаті посилився сморід. Запахло старими капцями, брудною білизною, сіркою… — Ви нас викликали? Викликали! Я негайно оформив відрядження у вашу, пробачте, Тьмутаракань! Екстрено вилітаю, як ні як, а такі великі замовлення не завжди трапляються у наш час. Витрачено енергії, — “чортяка” зняв з поясу калькулятор, натиснув на кілька клавіш , — так, так … ось! Шістнадцять мільярдів, сто мільйонів, мегаджоулів! Як накажете збитки оформити? Через вас цілий сектор Пекла залишиться без премій та 13 зарплати!
— Добродію, ваша пекельність! — я спробував бути чемним, — давайте без зайвих емоцій! Просто пояснить, хто ви такий та що вам від мене треба? “Чортяка”, бачу, трохи заспокоївся, бо сморід майже зник.