— Добре! Тоді слухайте. Вам пощастило зловити так званий “слот на виконання бажання”. Наша “Служба Виконання Бажань” виконує не будь-яке бажання, кого б то не було, але тільки по справжньому великі бажання. Ось, як у вашому випадку. Це ж справді чудове, дійсно, чудове бажання: “Щоб наші всі вороги пропали”! Чуєте? Всі! Якщо я не помиляюсь, то ви мали на увазі все населення країни, що зараз пускає у ваш бік бомби та ракети ? Так? Ну що казати? Гадаю це справедливе бажання. Та на часі, хочу відзначити. Ще кілька місяців і тут каменя на камені не залишиться. Такі злодюги, такі варвари! Так, чув! Трагедія, що казати ! Прийміть мої співчуття! Я замислився, а потім промовив: — Ні, зовсім ні! Я мав на увазі тих, хто зараз вдерся у нашу країну, воєнних, що запускають ракети, кидають бомби.
— Магніфік! — “Чортяка” у захваті підняв догори руки. — Ваша наївність не має меж! А ті, хто ці ракети, бомби та літаки придумав, накреслив, виготовив на заводах, виплавив для них метал, добув нафту, щоб залити гас у їх баки, невже не вороги? А залізничники, які тягнуть на фронт потяги з солдатами, теж не вороги? А жінки, що народжують хлопчиків, які у свій час візьмуть у руки зброю та підуть вас вбивати — хіба вони не вороги? Діточки…так казав вже. Швидко, дуже швидко ця малеча виростить та пустить кулю у доброго дядечку, що колись пожалів їх. Провина перед вами, метеоролога, що дає прогноз погоди для військової авіації ніяк не менше, ніж провина пілота, що відкриває бомболюк та сіє смерть. Ні невинних немає, ні “мирних”, ось!
— Але ж є у тій країні хтось, хто проти війни. Я чув, що когось навіть у буцегарню запроторили за антивоєнні погляди. Їх-то за що? “Чортяка” знизує плечима та підтискає губи:
— Є таке у військовій науці поняття як “френдлі файр”. Ну не пощастило! Не у той час, не у тій країні народились. Що тут скажеш?! Фатум! Ліс рубають — тріски летять! Всі — означає всі! Без жодного виключення! А бонусом є те, що ви назавжди позбудетесь небезпеки ворожої навали. Назавжди! Хочу вам навести приклад. Останнє велике замовлення на вашій планеті ми виконували десь близько дванадцяти тисяч років тому. Тоді один хлопчик, раб, якого жорстоко наказували плітями за якусь малу провину, щиро побажав цілій великій країні зникнути з лиця землі. Ви з того часу, хоча б одного атланта десь бачили? Кому вони с того часу нашкодили, кого відшмагали, кого образили? У тім то й річ, що нікому! Все! Ніяких сумлінь, чи рефлексій. Зараз прорахуємо оплату, надрукуємо договір і підписуйте! — Почекайте, а платити, то як? Грошей у мене немає. Принаймні великих грошей. Хоч вважаю, що гроші вам не дуже й потрібні.
— Маєте рацію, друзяко! Ви дозволите вас так називати, добре? Дійсно, гроші нам не потрібні. Це люди гинуть за метал. А у нас інша шкала цінностей. Єдина, дійсно цінна річ у Всесвіті — це страждання! Як ви гадає, а навіщо взагалі існує Пекло. Всі ці пекельні муки, тортури, котли зі смолою, та розжарені пательні тощо? Вважаєте нас за садистів? Таких собі гестаповців-енкаведістів, що насолоджуються муками грішників? Ні, ні й, ні! Хочете вірте, а хочете ні, але я ще тиждень, а то й два, навіть, страждаю від дикого головного болю, коли повертаюсь з відрядження в яке-небудь з Кіл Пекла. Але що робити? Пекло — це величезний комбінат з постачання Всесвіту стражданнями. Бо що є страждання, як вважаєте? — Мабуть — це зло! — Відповів я.
— Влучили! Яблучко! Ви справжній Сімо Хяюхя!* — “Чортяка” зааплодував. — Так, зло. Чули, мабуть: “Ти маєш зробити добро зі зла, тому що його більше нема з чого зробити”. Гарно американець** формулює! Колись, ну ви розумієте, я обов’язково познайомлю вас з ним. Так ось: світ існує лише тоді, коли є рівновага між добром та злом. Але, щоб виготовити один гран (а саме у гранах вимірюється добро та зло) добра потрібно у десять раз більше зла. Це закон природи! Тому, для того, щоб десь сміялись діти, чи закохувались дівчата в юнаків, чи навпаки, потрібно щоб Пекло невпинно продукувало зло. Ду ю андестенд мі? — Мій візаві перейшов чомусь на англійську мову. Я подивувався з цієї теорії, проте не можу не відмітити, що вона таки багато пояснює. Ну, наприклад: я раніше не розумів, а чому Бог не встановить якийсь термін прибування у Пеклі. Він же Всеблагий, так? Мусить прощати. Нагрішив, маєш відбути відповідний термін у таборі, пробачте у Пеклі. Спокутував вину? На свободу, тобто у Рай з чистою совістю. А тут виходить щось схоже на ГУЛАГ, коли табір не для спокути, а для виробництва.
— Шановний, шановний! — відірвав мене від роздумів про пекельну економіку та виробництво, “чортяка”. — Я тут все підрахував: так! В оплату за виконання вашого замовлення, ви упродовж одного мільйона років, будете підсмажуватись, не за звичайних 960 градусів за Цельсієм, а при 1960 градусів. Це з урахуванням пільг, що звичайно надаються блогерам, ви ж блогер, чи…