— А висіло ж усе на волосині… Якби Даемон просто збив Гвейна Корбрея з коня і залишив на милість долі, то проламав би лівий край Маекарового війська, перш ніж Кровокрук став на тому гребені. Тоді день скінчився би перемогою чорного дракона, Правиця загинув, і відкрилася б пряма дорога на Король-Берег. Тоді Даемон уже сидів би на Залізному Престолі, перш ніж зі штормовим панством та дорнійцями нагодився принц Баелор.
— Хай там скільки співці просторікують про молот і ковадло, але хід битви своїми білими стрілами та чорними чарами переломив братовбивця. Він править нами й зараз, годі сумніватися. Король Аерис — лялька в його руках. Я не здивуюся, дізнавшись, що Кровокрук зачарував його милість, аби підкорити своїй волі. Не дивно, що усі ми тепер прокляті.
Пан Явтух похитав головою та впав у задумливе мовчання. Дунк питав себе, як багато почув Яйк, але точно знати не міг. «Скільки очей має пан Кровокрук?» — подумав він.
День ставав дедалі спекотнішим. Дунк помітив, що навіть мухи кудись повтікали. Мабуть, вони краще за лицарів знають, куди не треба пхати носа, тому й ховаються від сонця. Йому стало цікаво, яку ж гостину їм з Яйком запропонують у Холоднокопі. Приміром, кухоль холодного темного пива був би доречний. Дунк з великою приємністю крутив цю думку в голові, аж поки не згадав слова Яйка про те, як Червоняста Вдовиця труїла своїх чоловіків. Спрага миттю зникла, бо є на світі гірші речі, ніж пересохла горлянка.
— Були часи, коли дім Осгрей тримав усі землі на десятки верст навколо: від Нюні на сході до Битих Валунів на заході, — мовив пан Осгрей. — Холоднокоп був нашим, а ще Підковні Пагорби, печери на Лихому Лисаку, села Доск, Малий Доск та Сивушний Поділ, обидва береги Листопадного озера… Осгреєвські наречені виходили заміж за Флорентів, Лебединів, Тарбеків, ба навіть за Вишестражів та Чорнолісів.
У полі зору з’явився Гаків Гай. Дунк прикрив очі долонею і примружився на зелену смугу. Зараз він заздрив Яйковому брилеві. «Ну хоч там матимемо якусь тінь.»
— Гаків Гай колись тягнувся аж до Холоднокопу, — мовив пан Явтух. — Я вже й не пам’ятаю, що то був за Гак такий. До Завоювання у лісі водилися тури й величезні лосі у двадцять долонь заввишки, ба навіть більші. А оленя в лісі аж кишіло; стільки жоден мисливець не міг би взяти за життя, бо полювати там могли тільки король і клітчастий лев. Навіть у дні мого батька дерева ще росли по обох берегах потоку, але потім павуки вирубали свій ліс, аби влаштувати пасовисько для корів, овець та коней.
Тонкий струмочок поту поповз Дунковими грудьми. Раптом він палко забажав, щоб його господар і повелитель стулив пельку. Хіба ж можна базікати в таку спеку? Хіба можна кудись їхати? Хай йому грець, та хіба можна зараз бодай ворушитися?
У лісі вони побачили тушу великого бурого деревного кота, на якій юрмилися черви.
— Тьху-у! — вигукнув Яйк, якомога далі обводячи Маестра навколо неї. — Смердить іще гірше за пана Беніса!
Пан Явтух натягнув повід.
— Деревний кіт. Я й не знав, що вони ще лишилися у цьому лісі. Цікаво, від чого він помер.
Коли ніхто не відповів, старий продовжив:
— Звідси я поверну назад. А ви їдьте собі на захід, і доберетеся просто до Холоднокопу. Ви взяли гроші? — Дунк кивнув. — Добре. Хай разом з вами, пане, повернеться і моя вода.
Старий лицар ристю рушив назад. Туди, звідки приїхав.
Коли він зник, Яйк мовив до Дунка:
— Я тут міркував, пане, як вам краще балакати з пані Тенетник. Щоб заприязнити її до себе, не обійтися без хвали та лестощів.
У своєму клітчастому жупанчику Яйк виглядав таким бадьорим, наче знати не знав ніякої спеки. Пан Явтух почувався так само навіть у киреї. «То що ж це, єдиний я тут спливаю потом?»
— Хвали та лестощів, кажеш, — повторив Дунк. — Яких саме?
— Та ви ж самі знаєте. Кажіть їй, яка вона чудова та прегарна.
Дунк засумнівався.
— Вона пережила чотирьох чоловіків. Має бути не молодша за пані Вайф. Якщо я хвалитиму чудову красу якоїсь бородавчастої старої жаби, то вона знатиме, що я брешу.
— Та ж вам досить лише знайти у ній щось справді варте хвали. Так робить мій брат Даерон. Каже, що навіть у найстрашніших старих шльондр можна відшукати густе волосся або вуха гарних обрисів.