з нею стосунки не найліпшим чином. Але я знайду спосіб усе
виправити. Приготую їй брауні абощо. З дітьми легко заприязнитися.
От з дорослими важче, проте я поставила собі за мету завоювати
прихильність їх обох — і Ніни, і Ендрю.
4 Американський телевізійний серіал Рода Серлінга, кожен епізод якого є сумішшю фентезі, наукової фантастики, драми
або жаху, часто має страшну або несподівану розв’язку.
РОЗДIЛ П’ЯТИЙ
За чверть сьома вечеря вже майже готова. У холодильнику я знайшла
курячу грудку, уже замариновану та з роздрукованими детальними
вказівками, як саме її готувати, на упаковці. Тому я виконала все, як
там було сказано, і поставила грудку в духовку. Либонь, продукти їм
привозять з якогось кейтерингового сервісу з долученими рецептами
страв.
Кухня оповита просто-таки дивовижним ароматом. Я чую, як
захряскується автоматична брама гаража. За мить до кімнати заходить
Ендрю Вінчестер, на ходу попускаючи вузол краватки. Я стою біля
плити, помішуючи соус, тому сіпаюся від несподіванки, побачивши
його — я вже й забула, який він вродливий.
Він усміхається мені — і стає ще вродливішим.
— Міллі, здається, так?
— Так.
Він глибоко втягує повітря.
— Оце так. Пахне просто божественно!
Щоки в мене маковіють.
— Дякую.
Ендрю роззирається, роздивляючись кухню, на обличчі в нього
схвальний вираз.
— Як ви все тут налощили!
— Це моя робота.
Він сміється.
— Так, звісно. То як вам перший день, нівроку?
— Нівроку.
Розповідати йому про ту ситуацію з арахісовим маслом я не
збираюся. Знати про це йому зовсім не обов’язково, хоча, підозрюю, Ніна його в усе втаємничить. Либонь, те, що я мало не вколошкала
їхню доньку, навряд чи йому сподобається.
— У вас чудовий будинок.
— Ну, взагалі це Ніні треба дякувати. Саме вона порається з
господарством.
І — про вовка промовка — до кухні заходить Ніна, знову вбрана в
біле. Але вже в інший костюм, не той, який був лишень кілька годин
тому. І знову вигляд у неї просто бездоганний. До речі, поки я
прибирала, то скористалася нагодою і кілька хвилин пороздивлялася
світлини на камінній полиці. Одна з них — спільне фото Ніни й
Ендрю, зняте багато років тому. На тій світлині Ніна зовсім інша.
Волосся в неї не біляве, косметики значно менше, вбрання простіше. А
ще вона принаймні на п’ятдесят фунтів[5] худіша. Я насилу її впізнала.
А от Ендрю на тій світлині точнісінько такий самий, як зараз.
— Ніно… — Очі Ендрю сяють, щойно він бачить дружину. — Маєш
чудовий вигляд. Утім як завше.
Він пригортає її та цілує в губи довгим поцілунком. Вона ніби тане в
його обіймах, власницьким жестом обіймає чоловіка за плечі. Коли
вони нарешті розмикають обійми, Ніна скидає на Ендрю очі.
— Я за тобою скучила.
— А я за тобою навіть дужче.
— А я за тобою ще дужче.
Боже милий, це ж скільки ще вони збираються з’ясовувати, хто за
ким дужче скучив?.. Відвертаюся до свого куховарства. Якось ніяково
почуваєшся, коли за твоєї присутності виявляють таку пристрасть.
— Отже. — Цього разу Ніна відсторонюється першою. — То як ви з
Міллі, познайомилися вже до пуття?
— Угу, — озивається Ендрю. — І хай там що Міллі готує, запах
просто неймовірний, еге ж?
Я озираюся через плече. Ніна дивиться на мене, поки я стою біля
плити, і в блакитних очах її знову той самий злостивий вираз. Їй не
подобається, що чоловік робить мені компліменти. Не розумію, проте, чому вона казиться — адже Ендрю від неї достеменно аж нетямиться.
— Так, справді, — озивається вона.
— Ніна й куховарство — це безнадійно, — сміється Ендрю, обіймаючи дружину за талію. — Ми померли б з голоду, якби довелося
покладатися лишень на її здібності. На щастя, моя мама раніше часто
навідувалася до нас зі стравами, які готувала вона сама або її
особистий шеф-кухар. Але відколи вони з батьком вийшли на пенсію і
переїхали до Флориди, ми покладаємося хіба що на страви з кулінарії.
Отже, ви справді наша рятівниця, Міллі.
Ніна натягнуто посміхається. Він просто дражнить дружину, але
жодній жінці не сподобається, коли її порівнюють з іншою і це
порівняння не на її користь. Він просто дурень, якщо цього не знає.
Але взагалі серед чоловіків багато дурнів.
— Вечеря буде готова за десять хвилин, — кажу я. — Може, ви поки
що підете відпочинете у вітальні, а я покличу вас, коли все буде