відчуття.
Відчуття, що краще накивати звідси п’ятами, поки в мене ще є така
можливість.
РОЗДIЛ СЬОМИЙ
Коли я вранці спускаюся на перший поверх, Ніна заповзято й
методично трощить кухню.
Вона повитягала всі каструлі й пательні із шафки над кухонною
стійкою. Поскидала всі тарілки, що стояли на сушарці над
рукомийником. Кілька з них, розбиті на друзки, валяються на підлозі.
А зараз вона порпається в холодильнику, гарячково викидаючи звідти
продукти просто на підлогу. Я вражено спостерігаю за тим, як вона
хапає з полиці холодильника пакет молока та жбурляє його собі під
ноги. Молоко негайно розливається, довкола каструль, пателень і
розбитих тарілок стрімко формується біла ріка.
— Ніно?.. — гукаю я обережно.
Вона завмирає, як була, з бейглем[6] у руках. Рвучко озирається.
— Де вони?!
— Про що… про що ви?
— Мої нотатки! — вигукує вона страдницьки. — Учора ввечері я
залишила всі свої нотатки для зустрічі АБВ тут, на кухонній стійці. Що
ви з ними зробили?
По-перше, з якого це доброго дива вона раптом вирішила, що її
нотатки можуть бути в холодильнику?!
По-друге, я впевнена, що нікуди її нотатки не ховала. Ну, тобто я
переконана в цьому на дев’яносто дев’ять відсотків. Адже існує все ж
таки крихітна ймовірність того, що на столі валявся якийсь зіжмаканий
папірець, який я зважила сміттям і викинула? Так. Цілком таку
можливість я не виключаю. Але під час прибирання я дуже ретельно
ставилася до того, щоб випадково не викинути чогось, що сміттям не є.
Відверто кажучи, непотребу тут були просто стоси.
— Нічого я з ними не робила, — відповідаю я.
Ніна стає руки в боки.
— То що, по-вашому, мої нотатки просто зіпнулися собі на рівні й
самі почимчикували геть?
— Я цього не казала… — ступаю до неї обережний крочок. Під
підошву моєї кросівки потрапляє скалка розбитої тарілки. Хрускіт.
Подумки занотовую собі, що босоніж до кухні зась. — Може, ви їх
деінде залишили?
— Не залишала я їх деінде! — гарчить вона. — Я залишила їх отут, от прямісінько на цьому місці! — Ніна плескає долонею по стільниці
так голосно, що я мимоволі здригаюся. — От просто на цій кухонній
стійці! А тепер їх немає! Вони зникли!
Галас нарешті привертає увагу Ендрю Вінчестера. Він заходить до
кухні, вбраний у темний костюм, у якому здається ще привабливішим, ніж був учора, якщо таке взагалі можливо. Ендрю, вочевидь, саме
зав’язував краватку, і, коли він бачить те, на що перетворилася підлога, рука його завмирає на півшляху.
— Ніно?..
Вона озирається до чоловіка, в очах її міняться сльози.
— Міллі викинула мої нотатки! Ті, що я зробила до засідання
Асоціації батьків і вчителів! Воно відбудеться вже сьогодні ввечері!
Розтуляю рота, щоб заперечити, але розумію, що робити це не має
жодного сенсу. Ніна впевнена: я викинула її нотатки, і, цілком
можливо, так воно і є. Ну, тобто… якщо то справді були аж такі
важливі записи, то якого дідька було залишати їх на кухонній стійці?
Зважаючи на те, у якому стані вчора була кухня, ті її нотатки справді
могла спіткати дуже сумна доля.
— Просто жахливо… — Енді розкриває їй обійми, і вона горнеться
до нього. — Але хіба в тебе на комп’ютері не залишився електронний
варіант?
Ніна шморгає носом, тицьнувшись обличчям у дорогезний костюм
свого благовірного. Вона достеменно замастить його шмарклями, але
Енді, схоже, до того байдуже.
— Дещо залишилося… Але багато чого доведеться робити наново.
Вирішую, що варто облишити спроби довести власну невинуватість.
Якщо Ніна такою мірою впевнена, що я викинула її нотатки, найліпший варіант — просто перепросити.
— Мені дуже шкода, Ніно, — кажу я. — Якщо я щось можу вдіяти…
Ніна понурює погляд на захаращену підлогу.
— Можете навести лад і прибрати весь цей огидний безлад, що ви
його залишили в моїй кухні. А я тим часом намагатимуся ліквідувати
шкоду, яку ви спричинили…
І, промовивши це, вона, важко тупцяючи, іде з кухні. Незабаром звук
кроків згасає на сходах. Розмірковую про те, як би то спромогтися
зібрати скалки розбитих тарілок, водночас не забрьохавшись розлитим
молоком і не роздушивши якихось із двох десятків виноградинок, які
розкотилися підлогою. На одну я вже наступила, і підошва мого
кросівка тепер бруднюща.
Ендрю чомусь не йде. Роздивляється, хитаючи головою.