запитання.
— Його немає як такого.
Вона сміється, закинувши голову, — так щиро, що я навіть бачу, як
тріпоче її горло.
— Я розумію, що ти ще не готова до побачень, Міллі. Але тобі варто
знайти друзів.
— Так, — кажу я, навіть попри те що жодних друзів заводити не
збираюся.
— А коли ти підеш на побачення, — веде далі вона, — не прикипай
одразу до першого-ліпшого хлопця. Не вважай, що маєш зустрічатися з
якимось придурком, бо, мовляв, хороший хлопець на колишню
ув’язнену й не гляне. Ти заслуговуєш на людину, яка ставитиметься до
тебе як годиться.
— Еммм…
На мить я дозволяю собі замислитися про можливість того, що
колись я піду на побачення. Заплющуюся, намагаючись уявити, яким
той чоловік буде зовні. І негайно непроханим гостем в уяві моїй зринає
образ Ендрю Вінчестера — з його непереборною чарівливістю й
спокусливою усмішкою.
Рвучко розплющуюся.
Йой, ні.
Без варіантів.
Я про це навіть не думатиму.
— А ще, — веде далі Пем, — ти дуже вродлива. Тому не слід діяти за
принципом «Аби було».
Мало не регочу. Я ж бо докладаю максимум зусиль, щоб здаватися
якомога менш показною. Ношу лантухуватий одяг. Волосся затягую у
вузол чи у хвостик і взагалі не користуюся косметикою. Але Ніна все
одно зизує на мене оком так, наче я справдешня рокова жінка.
— Я просто не готова наразі про це замислюватися, — кажу я.
— Це нормально, — заспокоює мене Пем. — Втім пам’ятай: робота
й дах над головою важливі, але спілкування й особисті зв’язки ще
важливіші.
Може, вона має слушність, але просто я до цього поки що не готова.
Мені треба зосередитися на тому, щоб підтримувати бездоганну
репутацію. Останнє, чого мені кортить, — знову потрапити за ґрати.
Решта не має значення.
***
Вночі мені важко заснути.
У в’язниці ти спиш дуже чуйно й навіть уві сні завжди залишаєшся
напоготові, бо маєш знати, що відбувається довкола. І тепер, коли я
вже на волі, ця звичка мене не полишає. Щойно потрапила до
справжнього ліжка, я кілька ночей проспала дуже міцно, але тепер до
мене повернулося моє старе прокляття — безсоння.
Перша моя зарплатня вже надійшла на банківський рахунок, і я, щойно буде нагода, куплю собі маленький телевізор. Умикатиму його, лягаючи в ліжко, і хай собі бубонить — може, так мені легше бути
засинати. Можливо, жебоніння телевізора замінюватиме мені звичні
нічні звуки в’язничної камери і я швидше засну.
Аж дотепер я не зважувалася користуватись телевізором Вінчестерів.
Авжеж, я маю на увазі не той велетенський кінотеатр, а «звичайний»
телевізор у вітальні. Власне, зважаючи на те, що Ніна й Ендрю
лягають рано, жодних проблем із цим не виникло б. Усі вечори в
подружжя Вінчестерів узагалі минають за тим самим розкладом.
Рівно о пів на дев’яту Ніна йде нагору, щоб вкласти до ліжечка
Сесілію. Я чую, як вона читає доньці казку на добраніч, потім співає
колискову. Це завжди та сама пісня. «Десь над веселкою» із
«Чарівника країни Оз». Схоже, мистецтва співу Ніна не вчилася, але в
тому, як вона співає для Сесілії, усе одно є щось химерне, щось
моторошно-заворожливе.
По тому, як Сесілія засинає, Ніна читає або дивиться телевізор у
спальні. Уже незабаром Ендрю й собі піднімається нагору. Зазвичай, якщо я спускалася на перший поверх після десятої вечора, там було
зовсім порожньо.
І цього вечора я вирішила скористатися нагодою.
Отже, влаштувавшись на канапі, я дивлюся випуск «Сімейної
ворожнечі»[13]. Уже майже перша ночі, тому наснага учасників
здається мені трохи химерною. Стів Гарві розважає їх жартами, і я
навіть попри страшенну втому голосно сміюся, коли один з
конкурсантів зводиться, щоб продемонструвати вміння танцювати
чечітку. Я дивилася це шоу маленькою і завжди уявляла, що колись
сама братиму в ньому участь. От лишень не знала, кого запрошу
долучитися до моєї команди. Батьки і я — це лише троє. А ще двоє?..
— Це що, «Сімейна ворожнеча»?
Рвучко озираюся. Незважаючи на пізню годину, за спиною в мене
стоїть Ендрю Вінчестер. Так само бадьорий, як і герої програми на
екрані.
Дідько. От знала ж я, що краще було носа з власної кімнати не
потикати.
— Йой… — кажу я. — Я… Тобто… Перепрошую. Я не хотіла…
Він зводить брову.
— За що ви вибачаєтеся? Ви тут живете. А отже, маєте повне право
теж дивитися телевізор.