іще не спатиме.
— Серйозно? — форкає вона. — Ви що, отак-от тинятиметеся серед
ночі чужим будинком лишень через те, що вважатимете, наче нікого
немає?
Не знаю, що на це відповісти. Це ж бо не чужий будинок. Я, власне, тут живу, хай навіть і на горищі.
— Ні…
— Будь ласка, після того як настає час лягати спати, лишайтеся в
себе нагорі, — каже Ніна. — Решта будинку — це територія моєї
родини. Ви мене зрозуміли?
— Зрозуміла.
Вона хитає головою.
— Відверто кажучи, я вже не впевнена, що нам потрібна служниця.
Можливо, я припустилася помилки…
Йой, ні. Вона що, звільнить мене просто зараз, о першій ночі, через
те що я дивилася телевізор у вітальні? От халепа. До того ж хороших
рекомендацій Ніна мені точно не дасть. Та ну, вона радше зателефонує
кожному моєму потенційному майбутньому працедавцеві з розповіддю
про те, якою мірою мене ненавидить.
Треба виправляти ситуацію.
Стискаю п’ястучки, встромляючи нігті в долоні.
— Послухайте, Ніно, — починаю я. — Між мною та Ендрю нічого
такого не відбувалося…
Вона скидає голову й регоче. Цей моторошний хворобливий звук, щось середнє між сміхом і плачем.
— Ви що, думаєте, я через це переймаюся? Ми з Ендрю —
споріднені душі. У нас є дитина, а незабаром буде ще одна. Ви
вважаєте, я боюся, що мій чоловік може поставити на кін усе своє
життя заради якоїсь прислуги-гультяйки, котра живе на горищі?
Сковтую. Схоже, я зробила лишень гірше.
— Ні, звичайно.
— Певно, що ні. — Ніна дивиться мені просто в очі. — І ніколи про
це не забувайте.
Я стою, не зовсім розуміючи, що на таке відповісти. Нарешті Ніна
киває в бік кавового столика.
— І приберіть оцей розгардіяш. Просто зараз.
Відтак вона розвертається і йде нагору.
Жодного розгардіяшу на столику немає. Там просто стоїть склянка з
водою, яку залишив Ендрю. Щоки в мене пашіють від приниження.
Підходжу до столика й хапаю склянку. Нагорі з гуркотом захряскують
двері до спальні. Дивлюся на склянку в себе у руці.
А тоді, охоплена раптовим гнівом, жбурляю склянку на підлогу.
Вона мальовничо розбивається. Друзки розлітаються навсібіч. Я
задкую на крок. Скалка встромляється мені в ногу.
Дідько, це ж треба було утнути таку дурню.
Кліпаю на залиту водою і засипану скляним кришивом підлогу.
Треба прибрати, а перш за все — варто знайти якусь взуванку, щоб не
поранити ноги склом. Глибоко вдихаю, намагаючись уповільнити
дихання. Зараз приберу скло, і все буде добре. Ніна й не дізнається про
те, що тут сталося.
Але на майбутнє треба бути обачнішою.
12 Приблизно 38 градусів за Цельсієм.
13 Популярне в США телешоу, ведучим якого є комік Стів Гарві. Це вікторина, у якій дві родини-суперниці (по п’ять
гравців у кожній команді) повинні вгадати найпопулярніші, за результатами опитувань громадської думки, відповіді на
різноманітні запитання.
14 Одна миля дорівнює 1,609 кілометра.
РОЗДIЛ П’ЯТНАДЦЯТИЙ
Цієї суботи по обіді Ніна влаштовує маленьке засідання членкинь
Асоціації батьків і вчителів на задньому подвір’ї будинку. На цій
зустрічі вони мають спланувати проведення заходу під назвою «День
просто неба», протягом якого діти кілька годин проведуть за містом.
Бозна-чому готуватися до цієї події потрібно кілька місяців поспіль.
Останнім часом Ніна тільки про неї і торочить без угаву. А ще вона
надіслала мені щонайменше десяток повідомлень з нагадуванням
заїхати до відділу кулінарії у крамниці — по перекуски.
Я вже починаю нервувати, тому що, коли прокинулася вранці, у
будинку як завжди була свинарня. Не знаю, як таке стається. Може, оті
свої ліки Ніна вживає від якогось психічного розладу, що змушує її
прокидатися серед глупої ночі та влаштовувати розгардіяш? Може, річ
саме в цьому?
От, наприклад, я не уявляю, як за ніч ванні кімнати можуть
опинитися в такому стані. Коли вранці приходжу прибирати до її
ванної, зазвичай на підлозі валяються щонайменше три або чотири
рушники, мокрі до рубця. На рукомийнику завжди засохла зубна паста, яку доводиться відшкрібати. А ще Ніні чомусь страшенно не до
вподоби вкидати брудну білизну в призначений для неї кошик, тому в
мене десять хвилин з гаком забирає те, щоб підібрати з підлоги її
бюстгальтер, спіднє, штани, колготки й усе інше. Хвалити бога, принаймні Ендрю мистецтво вкидання брудних речей до кошика