Цар відповість і промовить до них: «Поправді кажу вам: Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих (тобто ближньому своєму), – те Мені ви вчинили.
Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.
Бо Я голодував – і не нагодували Мене, прагнув – і ви не напоїли Мене,
мандрівником Я був – і не прийняли ви Мене, був нагий, – і не зодягнули ви Мене, слабий і в в’язниці – і не провідали ви.
Тоді відповідять і вони, промовляючи: «Господи, коли-то ми Тебе голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці – і не послужили Тобі?»
Тоді Він відповість їм і скаже: «Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, – Мені не вчинили!»
І ці підуть на вічную муку, а праведники – на вічне життя” (Мф. 25.31–46).
Як бачимо, на Страшному Суді Господньому не буде розділення ні за конфесіями, ні за релігійними деномінаціями, ні за філософськими школами ні таке інше. Градація буде гранично простою: “овни і козлища”. Лише дві “конфесії”, дві “нації”, дві “партії”, дві “соціальні групи”: ті, хто мав СМИРЕННЯ І ЛЮБОВ з плодами її – плодами милосердя, – і ті, хто не мав. Господь не скаже: католики, ідіть туди, протестанти – сюди; кришнаїти – туди, буддисти – сюди; комуністи – туди, демократи – сюди; вірні УПЦ КП – в цей куток, вірні ж УПЦ МП – в протилежний… Ні! Овни й козлища, смирення й гординя, любов і нелюбовність – ось два полюси, які ведуть до спасіння або до загибелі. Смирення й любов – суть ознаки приналежності до Церкви Христової. Гордість і злоба – прикмети антихриста…
“А тепер залишаються віра, надія, любов, – оці три. А найбільша між ними – любов!” (1 Коринфянам, 13 розділ, 13 вірш). Віра, надія, любов – три в одно, а найбільша серед них – то Любов! Хто має любов – той відповідно має і надію, і віру! Бо, за старцем Силуаном, “і віра є любов, але мала; і надія є любов, але недосконала”. Хоча він може про це і не знати, або ж іменувати їх якось інакше, а чи навіть казати: “Бога видумали попи”... Та суть від цього не зміниться. Той, хто має Любов – має й Спасіння.
“Бог Той, Хто виправдує. Хто ж той, що засуджує?”… (Римлянам, 8 розділ, 34 вірш).
НАРОДЖЕННЯ І ВТІЛЕННЯ
Запитання читача: Питання про Святу Трійцю. Якщо Бог-Син є предвічний , тобто народжений перше усякого часу, то як же бути з Різдвом Христовим? А якщо Він народжений 2000 років тому, то чим була Свята Трійця до цього?
Відповідь: Свята Трійця завжди була, є і буде неподільним Божеством.
Не можна плутати поняття “народження” і “воплочення” (втілення). Два тисячоліття тому назад сталося саме воплочення Сина Божого, як і сповідуємо ми в символі православної віри: Він для нас, людей, і для нашого спасіння з Неба зійшов, і тіло прийняв від Духа Святого і Марії Діви, і стався людиною.
Різдво Немовляти Ісуса є втіленням Бога на землі, добровільним прийняттям Ним людства для того, щоб наблизити Себе до людини, стати своєрідним “мостом” між Творцем (власне, Собою) і творінням. Що ж стосується предвічного народження Сина від Отця, то це зовсім інше поняття.
Догмат про Пресвяту Трійцю звучить так: Отець – нерожденний; Син – народжений (рождається) від Отця; Дух Святий – сходить від Отця. Тут “народжений” не в розумінні конкретного якогось дня народження у часі й просторі. Слово це використовується для відмежування від “створений”, і підкреслює одноістотність Отця і Сина як єдиного Божества, єдиного Бога. Бо Сином “і віки сотворені”.
Син – втілення волі Отця: через Нього Отець і Творить, і являє Себе світові. Він і Отець – одне.
Триіпостасність Божества можна наочно продемонструвати на прикладі нашого Сонця. Ми сприймаємо його у першу чергу як певний об’єкт – власне Сонце (за аналогією – Бог Отець), в цьому слові виражена вся суть предмету. Але Сонце іще й світить. І бачити ми його можемо лише як світло (постійно від нього народжуються фотони світла, які складають єдину суть із самим світилом. За аналогією – це Бог Син, Який не народжений в часі, але Який постійно народжується від Отця, являє нам Отця, і є з Ним одно). Однак Сонце ще й гріє: кожен фотон світла несе в собі певний квант енергії! І це – образ Духа Святого, Якого ми бачити не можемо, але тепло благодаті Якого відчуваємо. І Благодать ця – також від Отця! То що? Хіба ми віримо в три Сонця? Ні! Сонце єдине, як єдиний і Господь, але воно і світить, і гріє. Це ніби три “лиця”, три прояви, три іпостасі єдиного світила. І як не може існувати світло й тепло окремо від Сонця, так неподільне й Саме Божество. Неподільне, хоча й суцільно не злите.
ЧИ БУВАЮТЬ ВІЩІ СНИ?
З листа читача: Я вирішила написати до вас, тому що мені недавно приснився дивний сон. Всього сну я не буду описувати, але хочу запитати у вас, отче, що можуть означати ці знаки…
Відповідь: До мене, як до священнослужителя, дуже часто звертаються люди з подібними проханнями: “Мені наснився дивний (страшний, жахливий, або навпаки світлий, зворушливий, але обов’язково яскравий, бентежливий, а часто й тривожний) сон. Чи означає він щось? Чи не є він простим відбитком денних моїх вражень та переживань? А можливо, він про щось застерігає мене? Розтлумачте…”
Отже, віщі сни… Чи існують вони насправді? І що таке взагалі – сон? Наука, як відомо, уже дала відповідь на це запитання, втім, відповідь правильну лише до певної межі. Сон – це дійсно значною мірою продукт життєдіяльності людського мозку, результат переробки, аналізу та сортування накопиченої нами попередньо інформації. Значною мірою, але не тільки! Існують сни й віщі, що посилаються людині від Господа. Про це сказано і у Святому Письмі. Так доля людей безбожних порівнюється у Біблії із пустопорожнім сном, який нічого не значить: “…хто бачив його запитає: Де він? Немов сон відлетить – і не знайдуть його, мов видіння нічне, він сполошений буде: його бачило око, та бачити більше не буде, і вже не побачить його його місце…” (Книга Йова); “І буде, як сон, як видіння нічне та юрба всіх народів, що на Аріїла воюють (Аріїл – “Огнище Боже”, тобто священне місто, тут – Єрусалим. – Авт.)… І буде, мов бачить голодний у сні ніби їсть, а прокинеться він – і порожня душа його; і мов спрагнений бачить у сні, ніби п’є, а прокинеться він – і ось змучений, а душа його спрагнена!” (Книга пророка Ісаї).
В іншому місці читаємо: “Надії нерозумного – пусті та марні, і безглуздого окрилюють самі сновиддя. Хто вірить сновиддям – скидається на того, що за тінь хапається і за вітром женеться. Це сновиддя – згідне з отим, що подоба обличчя у дзеркалі. Що від нечистого може вийти чисте, а від брехливого – що правдиве? Ворожба, чарування, сновиддя – речі порожні, це бо марення вагітної жінки. Коли їх у відвідинах Всевишній не зіслав, – не прихиляйся до них своїм серцем. Бо сновиддя багатьох збили з пантелику, й ті, що на них надіялись, – розчарувалися…” (Книга премудрості Ісуса, сина Сирахового).
Як бачимо, Господь застерігає нас відділяти грішне від праведного, розрізняти “між святістю й між несвятістю, і між нечистим та між чистим” (див. Левит, 10 розділ, 10 вірш). Сновидіння здебільшого нічого не значать, і хто намагається запам’ятати їх, кожному сновидінню знайти певне тлумачення, звертається до сонників та сновидців – займається “марнотою та ловленням вітру”. Не варто слухати їх, як і написано: “Якщо повстане серед тебе пророк (тут мова про лжепророків та лжесновидців. – Авт.) або сновидець, і дасть тобі ознаку або чудо, і збудеться та ознака й те чудо, що сказав він тобі, говорячи: «Ходімо ж за іншими богами, яких ти не знав, і будемо їм служити» (Те саме стосується й віри у різні прикмети, гадання та інше подібне. Якщо ви починаєте у них вірити, приймаєте правила гри лукавого князя – то тут сатана неодмінно візьме вас у полон марновірства. Ваша віра зіграє роль такого собі “закріплювача” проявленої, як один із варіантів розвитку подій, інформації. Ознаки й віщування неодмінно почнуть збуватися, й тим самим визначати подальше ваше життя, позбавляючи вас Богом даної свободи, і, відповідно, перешкоджаючи Йому змінювати обставини вашого життя. – Авт.), то не слухайся слів того пророка або того сновидця (не грай за цими правилами!), бо цим Господь, Бог ваш, випробовує вас, щоб пізнати, чи ви любите Господа, Бога вашого, усім своїм серцем і всією своєю душею” (Повторення Закону).