Перебувати у Слові – значить ЧИТАТИ Й ВИКОНУВАТИ (намагатися виконувати) його.
Самозречення – ВІДСІКАННЯ СВОЄЇ ВОЛІ та повне покладання на волю Божу, відсутність усякого піклування: “І все життя наше Христу, Богу віддамо...”
Покаяння народжується ВІДЧУТТЯМ ВЛАСНОЇ ГРІХОВНОСТІ та ЩИРОСЕРДНИМ БАЖАННЯМ ОЧИСТИТИСЯ (спастися).
٭ ٭ ٭
Істинна природа життя – це боротьба за Силу, здобуття смиренням мирного Духа Божого. ВІН ЖЕ – УСЬОМУ НАВЧИТЬ.
٭ ٭ ٭
Царство Боже – то царство ЛЮБОВІ. Двері у нього – райські врата СМИРЕННЯ. Ключ до цих врат – святий ключ ПОКАЯННЯ з плодами САМОЗРЕЧЕННЯ.
٭ ٭ ٭
Найвища насолода – це правдива НАСОЛОДА ДУХОВНОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ.
٭ ٭ ٭
Сім кроків спасіння:
Перший крок – ВІДЧУТТЯ СВОЄЇ ГРІХОВНОСТІ (недосконалості, нечистоти) та БАЖАННЯ СПАСТИСЯ (очиститись).
Другий крок – водна купіль ПОКАЯННЯ.
Третій крок – затулити вуста “саддукеям та фарисеям” у собі: сумніву та лукавству нашому, бажанню служити “і Господу, і мамоні”, – САМОЗРЕЧЕННЯ.
Четвертий крок – розп’яття та смерть для гріха на хресті СМИРЕННЯ Й АСКЕЗИ СТРАЖДАННЯ (посту і молитви).
П’ятий крок – благодатне відродження у Бозі, “пахучі пелени” СМИРЕННЯ Й АСКЕЗИ НАСОЛОДИ (священної молитви серця і уваги): “триденне суботування у гробі”, зростання у вірі, надії та любові.
Шостий крок – відвалювання каменя гріха від гробу серця нашого: воскресіння, любов до ворогів, СВОБОДА.
Сьомий крок – вознесіння, освячення душі й тіла, СВЯТІСТЬ БОГОЄДНАННЯ.
٭ ٭ ٭
Аскеза – це подвиг духовного вдосконалення, “вичинка шкіри”, людські зусилля ПОСТУ Й МОЛИТВИ (мобілізації внутрішніх сил організму).
٭ ٭ ٭
Закон плоті нашої – той “змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана” – має три голови: ГОРДІСТЬ, ЛІНИВСТВО ТА ЛУКАВСТВО.
З гордістю воюй СМИРЕННЯМ; з лінивством – РЕВНІСТЮ ДО БОЖОГО (ревністю до спасіння); з лукавством – СВЯТОЮ ПРОСТОТОЮ САМОЗРЕЧЕННЯ.
٭ ٭ ٭
Смирення береться та примножується СЛУЖІННЯМ – перебуванням у Слові, зусиллями посту і молитви (аскезою).
Ревність до Божого умножається НАГАДУВАННЯМ ПРО СТРАЖДАННЯ Й ТУГУ ПОЛОНУ ГРІХА, а також і ПРО НАСОЛОДУ ТА РАДІСТЬ ПРОБУВАННЯ У ДУСІ СВЯТІМ.
Самозречення ж – УСВІДОМЛЕННЯМ НЕМІЧНОСТІ СВОЄЇ, НАДІЄЮ НА ЄДИНОГО БОГА ТА ПАМ’ЯТАННЯМ ПРО СМЕРТЬ, від якої ніхто не відкупиться.
٭ ٭ ٭
Шлях істинного православ’я – це сугубий, подвійний ПОДВИГ СМИРЕННЯ ТА АСКЕЗИ, путь назорейства духовного, суворий і ясний шлях віри.
٭ ٭ ٭
ЛЮБОВ – МЕТА; СМИРЕННЯ – ШЛЯХ; ПЕРЕБУВАННЯ В СЛОВІ, ПІСТ І МОЛИТВА – ЗАСОБИ НА ЦЬОМУ ШЛЯХУ.
Не випромінювати зло:
НЕ ВИПРОМІНЮВАТИ ЗЛО! – ось перше гасло християнина. У цьому – шлях нашого спасіння.
Випромінюючи зло, ми, згідно із законом спорідненості (споріднене шукає спорідненого), стягуємо на себе зло вселенське. Воно ж руйнує як дух наш (наше “я”), так і душу (тонке тіло), і біологічне тіло людини (через хвороби, болісті тощо). “Хто сіє вітер – той пожне бурю”. НАМ ПРОСТО НЕВИГІДНО БУТИ ЗЛИМИ!
Ідея невипромінювання зла – суть ГОЛОВНА ІДЕЯ НОВОГО ЗАПОВІТУ. Старий Завіт навчав НЕ ЧИНИТИ ЗЛА; Новий же – НЕ ВИПРОМІНЮВАТИ ЙОГО. Старий – “Не вбивай”; Новий – “Навіть не гнівайся”. Старий – “Не кради”, “Не чини перелюбу”; Новий – “Не дивися з пожадливістю”.
Старий Заповіт бореться З ГРІХОМ, Новий – З ПРИСТРАСТЯМИ як першопричиною гріха. Старий Заповіт не спасає, він ВЕДЕ ДО СПАСІННЯ, яке заховується в Новому Заповіті – власне в ідеї СМИРЕННЯ, що і є НЕВИПРОМІНЮВАННЯМ ЗЛА.
СМИРЕННЯ – це НЕВИПРОМІНЮВАННЯ ЗЛА, ЛЮБОВ же – ВИПРОМІНЮВАННЯ ДОБРА. Тож, задача номер один для нас – смирятися, не випромінюючи зло; задача номер два – перебувати в любові, випромінюючи добро.
Що таке зло, і що – добро? УСЕ, ЩО ВГАШАЄ ДУХ СВЯТИЙ, Є ЗЛО; УСЕ Ж, ЩО ЗДОБУВАЄ ЙОГО, – ДОБРО. Тож, зло – це не лише гнів і роздратування, але й страх і тривога, гордість та образа, пожадання тілесні, пристрасті душевні (насамперед жадібність та заздрість), суєта мирська (розсіяність, поспіх та пустомовство) і навіть перевтома, через яку також угашається Дух...
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ТИХ, ХТО ШУКАЄ СПАСІННЯ
“Господь любить людей, але посилає (точніше – допускає!) скорботи, щоб люди пізнали немічність свою та смирилися, і за смирення своє прийняли Святого Духа. А з Духом Святим – все добре, все радісне, все прекрасне (!).
Інший багато страждає від злигоднів та хвороб, але не смиряється, і тому без користі страждає . А хто смириться, той усякою долею буде задоволений , тому що Господь – його багатство та радість, і всі люди дивуватимуться красі душі його.
Ти кажеш: у мене багато горя... Але я тобі скажу, або краще Сам Господь каже: смирися – і побачиш, що твої біди перетворяться у спокій , так що ти й сам дивуватимешся і мовиш: чому ж я раніше так мучився та побивався?!
Але тепер ти радієш, тому що смирився, і прийшла благодать Божа! Тепер ти хоч би й один сидів у бідності – радість не відійде від тебе, тому що на душі у тебе мир, про який Господь сказав: “Мир Мій даю вам...” Так усякій смиренній душі Господь дає мир.
Душа смиренного як море. Кинь в море камінь – він на хвилину збурить злегка поверхню, а після потоне в глибині його.
Так скорботи потопають в серці смиренного, тому що з ним сила Господня...”
(Старець Силуан /Антонов/)
Якщо у вас, або у вашій сім’ї виникли проблеми (як правило – чотири “гори”, чотири стіни проблем зводить навколо нас сатана, тим самим вганяючи нас у глухий кут: це проблеми із здоров’ям, матеріальні, сімейні та на роботі), то:
Насамперед, ПОЧНІТЬ ІЗ СЕБЕ!
1. У тому, що сталося, не звинувачуймо нікого, окрім самих себе – ми заслужили це як плату за гріхи наші, а рівно ж і батьків та дідів наших, або ж це іспит праведності, горнило випробування нашого.
Бо Господь, Бог наш – Бог “щедрий і милосердний, довготерпеливий та багатомилостивий”. Він прощає грішника, загладжує “провину та переступ” наш, але “не залишає нас без покарання”. Він “карає за провину батьків на синах – на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Його...” (див. Псалом 102 (103), 8 вірш; Числа, 14 розділ, 18 вірш; Наума, 1 розділ, 3 вірш; Вихід, 20 розділ, 5 вірш).
У всякому випадку, Бог допускає нам скорботи для того, аби показати немічність нашу, а також щоби смирити нас, грішних. Через смирення ж дає силу очищення та спасіння – благодать Всесвятого Свого Духа, нетварну енергію Божу (бо ж “Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать!” (1 Петра, 5 розділ, 5 вірш)).
СКОРБОТИ → СМИРЕННЯ → СИЛА → СПОКІЙ → СПАСІННЯ.
Усвідомте це!
2. Тепер передусім щиро розкайтеся, пам’ятаючи що покаяння – це ключ до дверей смирення, а отже й спасіння:
“Господи, прости мені, бо тяжко згрішив я перед Тобою!..”
3. Відкрийте двері смирення перед Тим, Хто стукає. Впустіть Христа в серце своє з миром:
“Слава Богу, що не гірше! Дякую Тобі, Господи, бо заслуговував поганішого...”
4. Обов’язково перервіть прокляття роду, начисто простивши усіх, хто згрішив перед вами та родом вашим, і від щирого серця – хай і мислено – попросивши прощення у всіх, перед ким згрішили ви й рід ваш (див. МОЛИТВУ НА ПЕРЕРИВАННЯ ПРОКЛЯТТЯ РОДУ*).
5. Людина створена на образ Божий.
Бог є Дух – і людина, за образом Божим, є дух. Бог Триіпостасний: Отець, Син, Дух Святий. І людина, за образом Божим, також є триіпостасною: людина це дух, який має душу (розум, волю та емоції), і живе у тілі.