— Звідки така впевненість?
— Бо я знаю Віктора. Уяви собі, Евко, що ти порядний амбітний чоловік із перспективами. Трохи важко, — дошкульно всміхнулася вона, — але для чого ж бурхлива фантазія?
— Гаразд, — прийняла виклик Евка, — я симпатичний брюнет із великим майбутнім. І що?
— Ти одружуєшся зі свідомою недурною дівчиною. Знаєш, що її батьки видерли із себе кишки, щоб перетворити весілля на справжню подію. Їм доведеться впродовж десяти років затягати пасок. Ти пішла б? От бачиш!
— І тебе влаштовує, що чоловік не йде тільки тому, що має докори сумління через той кредит?
— Сподіваюся, що він буде зі мною і з інших причин, але варто підстрахуватися.
— Знаєш що? Мені щось перехотілося валандатися по крамницях.
— Ну і добре, — відказала Йолька ображеним тоном. — Я піду сама. Гарних мрій про принца на білому коні. Може, він колись до вас застукає.
І вийшла.
— Навіщо ти її дражнила? — обізвалась я по довгій хвилі.
— Я не можу бачити, як вона вляпується в лайно, — буркнула Евка, складаючи вежу із сірників.
— Так уже й вляпується! По-перше, вона знає, що робить. А по-друге, з Віктором усе гаразд.
— Інспектор Ґаджет. Усе найвищого ґатунку, аж по кінчики залакованого волосся. Сорочка від «Армані», на ногах Бразилія, а на задку «Кельвін Кляйн».
— Він доглянутий.
— А як на мене, це ходяча «ґаджетівщина». І він узагалі не матиме жодних докорів сумління.
— Звідки ти знаєш?
— Знаю. Змінимо тему, гаразд?
— Гаразд. Що там у ректора? Ти ходила?
— Так, минулого понеділка.
— Придумав?
Вона кивнула.
— Розповіси мені?
— Нічого страшного. Маю підтягнути його сина з хімії та з англійської. Пацан ледве склав випускні в технікумі, а за місяць має вступні до універу. Досі він відкараскувався як тільки міг. Утікав з уроків, не ходив до репетиторів. Ректор гадає, що я добре на нього вплину. Ми вже мали перше заняття.
— І як воно?
— Він знає хімію краще від мене.
30.05. Евка і далі не в гуморі. Йолька поглинута приготуваннями до весілля. Рафал мовчить, мама теж. Кожен зайнятий собою. Нудота. То саме так і виглядає самотність?
Що ж зробити? Сходити до Губки? Нині він не працює. Знаю, напишу на аркушиках прізвища знайомих і тягнутиму жереб. Кого витягну, до того зателефоную. Йолька. Ще раз. Знов Йолька. Ну гаразд, тягну останній раз. Йолька.
— Привіт, Йолю. Ти зайнята?
— Так, але коли я не була зайнята?
— Купила сукенку?
— Сьогодні вранці, і знаєш, кого я зустріла? Властиво, не знаю, чи повинна тобі казати…
— Тепер уже мусиш, бо непевність мене вб'є.
— Дівчину Рафала. Вона також міряла сукні. Мала на пальці твою обручку. Такий золотий перстеник із кількома перлинками?
— Так, це він. Рафал збирався повернути його ювеліру, принаймні він так казав. — Ну й халепа, я несподівано відчула жахливу втому. — Мабуть, на сьогодні з мене досить.
— Малино, не клади слухавку. Слухай, Рафал нібито вагається.
— Вони заручені.
— Ти теж колись була. Рафал якось уже намагався дати задній хід. Ця на нього тисне, є шанс, що це його відлякає. Ти мусиш почекати.
— Знаєш що, Йолю! Це триває вже майже півроку! Саме час сказати собі «досить». — Я поклала слухавку, не чекаючи Йольчиних добрих порад. А потім почовгала до кухні, де поглинула половину вмісту холодильника. Дракон повернувся!
1.06. Я все обміркувала. Починаю новий розділ. Годі бути коником-стрибунцем. Годі лінощів. Годі мрій. Віднині вестиму відповідальне, свідоме й розплановане до секунди життя. Для початку я склала список постанов:
— Не купуватиму чергових заколок, поки не відпущу волосся (принаймні до підборіддя).
— Не дозволю собі повестися на черговий диск із програмою з вивчення іноземних мов. Досить, що я маю вже шість: з угорської, есперанто, шведської, латини, арабської та японської.
— Не купуватиму чергові тренажери для моєї домашньої «качалки». Досить з мене велотренажера, бігової доріжки, еспандера й гантелей, вкритих сторічним порохом.
— Не купуватиму чергового лаку для нігтів кольору «neon green». Адже нема що малювати, все обгризене.
— Покину марити про Рафала.
— Не сидітиму в його улюблених кнайпах, чекаючи на чудо.
— Не купуватиму менший на розмір одяг.
— Викреслю зі свого словника такі вирази: «піца по телефону», «подвійний чізбурґер», «велика картопля», «булочки», «попкорн», «кола на винос». Починаю харчуватися вдома. Дешево, здорово й поживно.
— Обиратиму тільки потрібних людей (виняток — Евка).