— Евка. У мене сталь асоціюється зі свистом.
— Свистом? — здивувався Борис.
— Який видає самурай, — пояснила Евка.
— Непогано, — він занотував на дошці: „сталь = самурай“. — Із чим іще?
— З холодом, метал холодний, — кинув хлопець ліворуч.
— З блакиттю, — припустила я. „А чому б і ні?“
— З акулою, бо вона сіра, гостра, хижа.
— З хірургом, бо скальпель, — додала Евка.
— Добре, — Борис занотовував чергові ідеї. — Досить. На завтра кожен приносить по три проекти телевізійних роликів. Цільова група — жінки середнього віку, схиблені на куховарстві. Решта даних у релізах. Переходимо до реклами грецької оливи „Акрополіс“. Прошу асоціацій.
— До оливи? Загалом, без занурення в деталі?
— Гм… — Борис став біля дошки.
— Олива — це сонце, — кинула дівчина біля мене.
— Енергія.
— Краплина, важка від вітаміну, — брякнула я.
— Літо і грецька таверна.
— Виногроно.
— Амфора.
— Сатир, що полює на німф.
— Ви шукаєте асоціації до оливи чи до вина? — втрутився Борис.
— Олива завжди справедлива.
— Спливає нагору, — докинув хтось.
— Добре, закінчуємо наш брейншторминґ. На завтра по два сценарії чи по кілька слоганів. Нагадаю вам наше гасло.
— „Креативність і крапля шаленства“! — гаркнули ми хором.
Кінець робочого дня. А властиво, початок. П'ять ідей на восьму ранку. І ні слова про заробіток.
7.07. Ми прийшли перед восьмою. Цього разу у джинсах і звичайних майках. Тільки що Евка залишила кіски.
— Я вклала в них стільки роботи, — пояснила вона.
— А насправді?
— Не мала сили розплітати.
Ми сіли там, де і вчора. І чекаємо. Рівно о восьмій з'явилася решта товариства.
— Перепрошую, але це моє місце, — звернувся до мене якийсь тюхтій.
— А де це написано?
— Ніде, але всі про це знають.
— Я не знаю.
— Ти, певно, новенька? Можеш сісти біля комп'ютера.
— І не ворухнуся, — сказала я твердо.
— Я піду до Бориса, — спробував він мене налякати.
— Краще піди до бібліотеки й попроси якусь із книжок з етикету, — порадила йому Евка.
— Я не читаю книжок, — похвалився тюхтій. — Шкода часу.
— Що можна бачити, чути й відчувати, — кинула я.
Цієї миті ми почули значуще гмикання. Глянули на Бориса.
— Товаришки зліва, я можу починати?
Це до нас.
— Перепрошуємо, — буркнула Евка.
— Вчора кожен отримав домашнє завдання. Прошу приготувати тексти.
Всі воднораз полізли до течок.
— Почнемо з оливи. Хто перший?
— Може, я? — зголосився миршавий білявчик. Відкашлявся й почав читати:
„„Акрополіс“ олива — вітамінами щедра на диво“.
„„Акрополіс“ олива — п'янка й золотиста, піднебіння твого задоволення чисте“.
„Олива „Акрополіс“ — так! Енергії живлющий смак“.
„Олива, мов Греція гаряча, зігріє, як сонце, тебе, споживаче“.
Він закінчив. Евка штурхнула мене ліктем. Краєм ока я побачила, що вона намагається притлумити сміх. Я не втрималась. Пирхнула, а за мною Евка. Ми сміялися якихось п'ять секунд.
— Ви почули щось смішне? — запитав Борис на диво холодно.
— Взагалі-то ні, — пояснила Евка.
— Взагалі-то ні? — грізним тоном повторив Борис. — Охоче послухав би, що ви приготували до сьогоднішньої презентації. Прошу тиші. Вислухаємо кілька слоганів авторства Еви.
— Я не маю слоганів, — зізналась Евка. — Я приготувала загальні концепції ролика.
— Прошу, слухаємо.
— Перший сценарій. Маленька грецька хатинка на стрімкому березі, в ній дідусь, який помирає. До нього квапиться священик. Добігає, захеканий, і тільки тоді виявляє, що забув оливу для соборування. Підходить юна дівчина й подає йому пляшечку „Акрополісу“. Священик хвилину вагається, запитує: „Чи вона дівоча“? (Тобто чи перший це віджим.) Дівчина шаріється й киває. Священик відправляє таїнство. Дідусь браво оживає.
Евка змовкнула, чекаючи якоїсь реакції. Але реакції не було.
— Чи я мушу розповісти другий сценарій?
— Ні, з нас досить, — ствердив Борис. — Зосередимося на гаслах Мокрогубого. Яке вам найбільше подобається?
— Я думаю, що те останнє, — взяв голос тюхтій. — Воно викликає асоціації з літом у Греції. Клієнт, чуючи цей слоган, розслаблюється, думає про відпустку, має бажання…
— А я вважаю, — присадив його Борис, — що найкращий перший.
— Слушно, — озвався тюхтій, — просто, зрозуміло для пересічної домогосподарки. І, що важливо, нагадує про живлющі властивості олії. Зараз споживач шукає здорових продуктів.