— Хто ще приготував рекламні гасла?
— Я маю кілька, — зголосився тюхтій, — але не знаю, чи вони такі ж добрі, як у Мокрогубого.
— Гаразд, читай.
Тюхтій відкрив портфель і витяг два аркуші, списані дрібним, як мак, почерком.
— Я придумав трохи більше, — перепрошувальним тоном почав він, — аби було з чого вибирати.
— Прочитай перші п'ять, решту я перегляну вдома.
— „Спробуй грецької оливи, будеш гарний і щасливий“. „Акрополіс“ до салаток — найвластивіший додаток». «„Акрополіс“ — олива золота, кожному снаги додасть!». «„Акрополіс“ — сонце у пляшці». «„Акрополіс“ з першого віджиму, для здоров'я кожного стимул». «Той, хто „Акрополіс“ купить, змінить смак котлет і супу».
— О'кей. Досить, — обірвав Борис, — непогано. Ми подумаємо, який із них показати клієнтові. Решту ідей прошу скласти мені в течку. Тепер переходимо до ножів.
— То, може, я почну? — знову зголосився тюхтій. — Я приготував дванадцять сценаріїв.
— Досить, якщо ти представиш два, ну максимум три.
— Гаразд, три, — тюхтій скинув окуляри, зробив глибокий вдих і став випльовувати із себе речення зі швидкістю фабричного конвеєра.
— Сценарій перший. Недільний вечір. Господиня готує вечерю для чоловіка. На жаль, спізнюється, бо марудиться з тупими ножами. Покраяла вже дві хлібини, але кожна скибка як не затовста, то дірява. Жінка у розпачі робить подальші спроби, тим часом її чоловік позіхає перед телевізором і чимраз частіше глипає на годинник. Урешті вибирається до ресторану, де зустрічає чарівну сусідку. Засмучена господиня зостається сама. І все через тупі ножі. З'являється гасло: «„Blue steel“ — охоронець твого домашнього вогнища».
— Боже, як банально, — шепнула до мене Евка.
— Я чув, — поінформував нас Борис. — У тебе є інша ідея?
— Звичайно, а знаєш, чому інша?
— Охоче дізнаюсь, — усміхнувся Борис. Злостиво.
— Бо я єдина керувалася гаслом вашої «копальні ідей». Хочете почути? То тримайтеся за капелюхи, бо, як каже Воннеґут, ми можемо опинитися за милю звідси. Ніч. Чорна постать тягне великий мішок. Заходить до лазнички й захряскує двері. Чути жахливі звуки: він затято рубає, пиляє, січе. За мить виходить із двома валізками. З'являється напис: «Blue steel — для справжніх професіоналів».
Евка завершила. Запала глуха тиша.
— У нашому гаслі йдеться про краплю шаленства, — нагадав Борис. — Одну-єдину.
— Судячи з вашої реакції, це якась дуже маленька крапля. Я сказала б, краплинка, — відрубала Евка. — Хіба що ми маємо розбіжні визначення шаленства.
До кінця робочого дня ми не озвались і словом.
— Я цього не витримаю, — підвелась Йолька, вислухавши наш звіт про другий робочий день. — Ви що, не знаєте, які ідеї є прохідними? Не дивитеся телевізор? Не бачили реклами пральних порошків, маргарину?
— Я думала, що в «Копальні» роблять ставку на оригінальність.
— Вони роблять ставку на ефективність. А ефективність — це заяложені схеми, стереотипи. Бо реклама має вплинути на широкі маси, а ті маси… ну, ви й самі знаєте.
— Люди не такі дурні. Я не вірю, — запсихувала Евка. — В житті не повірю, що дурнувата реклама маргарину на когось впливає.
— На думку спеціалістів, впливає, — зауважила Йолька.
— А навіть якщо не впливає, то з часом уторовує собі шлях до свідомості масового споживача, — додала я. Ми мали в універі лекції з реклами.
— Згодна. Споживач волів би чогось ліпшого, але якщо його немає? Вони звикають до поетики переказу.
— Про яку поетику ти говориш? — ухопилася за голову Евка.
— Кожна маса одержує саме таку поетику, на яку заслуговує, — філософськи зауважила Йолька.
— Хіба цього не можна змінити, якось із тим боротися?
— Спробуй. Я радо подивлюся, що в тебе вийде.
9.07. Сьогодні чергова презентація. Йолька вважає, що наша остання.
— Вас і так надто довго тримали, — докинула вона на втіху.
Побачимо. Ми мусили приготувати ідеї для роликів гарячого шоколаду «Чокліта».
— Поки ми перейдемо до мізкової атаки, швидка презентація ідей. Є бажаючі? Може, для різноманітності…
— Я охоче представлю свої ідеї, — обірвав Бориса тюхтій. — Бо я приготував тридцять слоганів і десять сценаріїв. Почну зі слоганів:
«До тістечок і бісквіту пий „Чокліту“ смаковиту». «Вип'єш чашку, вип'єш дві, проясніє в голові». «Ласий шоколад „Чокліта“ зиму обертає в літо». «„Чокліта“ — чудо бакалії, здійсненна шоколадна мрія». «Ось „Чокліти“ філіжанки для Петруся і для Анки». «„Чокліта“, повна молока, — випий, друже, не чекай».