— Що?
— Ну, йому ж більше молоденькі подобаються… Може, просто ти йому не дала, то він хоч старшу вирішив… — міркувала вона.
— Що не дала?
— Нічого. А ти з ним взагалі розмовляла тет-а-тет?
— Ну, загалом, так. Він мені молов якусь маячню… Щас… а, що в мене литки неправильної будови й щоб їх виправити, потрібно займатися чи то онанізмом, чи анальним сексом.
Вона засміялася так голосно, що Гепард озирнувся.
— Ти ж розумієш, що ніяка нормальна жінка на таку локшину не купиться, тільки всілякі недосвідчені наївні дурепи розвішують вуха…
— І розставляють ноги…
Вона знову засміялась і навіть ляснула себе по коліні:
— Ти розумієш, Адко… Ні, але ж ти дівчина розумна, ти повинна розуміти… Ось такі дикі провінційні Лоліти слухають його з роззявленим ротом. Він блефує і створює собі образ такого демократичного інтелектуала, але всі його знання почерпнуті з двох-трьох паршивих книжечок. Він же зовсім порожній усередині, знаєш, — вона знову була за міліметр від мого вуха, — я просто отетеріла… Він веде такого спеціального зошита, куди записує «розумні думки».
— Як старшокласниця?
— Ага! Мене це просто добило. Мені взагалі здається, що в нього десь сидить якийсь страшний комплекс і він просто самореалізується за рахунок цих дуреп. Ні, ну що вона в ньому знайшла?
— Хто?
— Та сестра твоя… Ні, я просто не розумію, як вони погоджуються, як вони йдуть на це?
— Ну… він гарний.
— Хто?! Він?!
— Ну…
— Та він же страшний! Адочко, він же схожий на лису мавпу, на сповнену претензій лису мавпу!
— Не знаю… Якось про це не замислювалася. Я більше з Танею і Вірою спілкуюся.
— Ой, а Віра! Єдине гарне в ній те, що вона мені тут показала трохи дійсно класних вправ. А взагалі, ти, дурненька, навіть уявити не можеш, що в них там діється. І тут я цілком солідарна з твоїм татом — нема чого біля них крутитися.
— Чому?
— Вона ж просто зводить з ним дівок. Так вона його може біля себе притримати, ось і жертвує всім, навіть власною дитиною.
— Та ну?
— Але ж ти спочатку думала, що вона — його дружина, а Танька — дочка?
— Звичайно, всі так думають.
— Так отож! Ти що, не розумієш, що він ними просто прикривається? З вигляду така благопристойна сімейка. До них спокійно відпускають своїх дочок — там кавусика попити, у карти з малою порізатися, а далі вже починається капітальна обробка й дівчисько потім і «на танці», й «погуляти» відпускають без жодних задніх думок.
— Та ти що…
— А вони, малолітні дурепи, вуха порозвішували…
— Ноги порозсовували…
— Еге ж, а з вигляду все благопристойно. Ет… зажди, ти їх ще в повному складі не бачила! Тут наприкінці липня — в середині серпня таке діється! Ох і відриваються ж вони! Там дід у них такий є, пузатий і хтивий… Слухай, — вона знову присунулася до мене й взяла за руку, — і ти ж там увесь час у карти граєш, в нього під самим носом. Чіпляється?
— Ну… не знаю…
— Так, так, так, — вона зазирнула в мої опущені очі, — ану викладай!
— Загалом, тоді, в 93-му, він мені таку гидоту розповідав…
— А зараз?
— Після тієї історії, мені здається, він не відчуває до мене особливої симпатії.
— Та годі тобі, він же бодай щось казав?
— Ну, так… Пропонував прямим текстом, нахабно, типу, ходімо, я знаю місце в парку, і всяке таке.
— А-а-а! — вона, сміючись, затулила рота долонею. — І що?
— А нічого. Якби я навіть і хотіла, то мене б тато не пустив.
— А ти хотіла?
— Ні, звичайно!
— А що ти йому відповіла?
— Щоб відвалив.
— А він?
— Сказав, що в мене плоскостопість, що коліна якісь неправильні, а це все лікується сексуальною енергією.
Вона знову голосно засміялася. Татусь вистромився з-під пірсу, стурбовано й роздратовано глянув на мене. Анна весело помахала йому й жестом показала, що ми незабаром скінчимо.
— Будь обережна, Адріанко. Особливо з Вірою. Ти просто не уявляєш, із ким маєш справу. Вони цілком під владою цієї людини. А він… цілковите лайно. Для нього секс — як випорожнення. Розумієш?
— Майже.
— А розкажи мені тепер про сестру.
І я почала щось безсовісно брехати про своє опівнічне шпигунство, про те, як одного разу нібито застукала Мавпу у внутрішньому дворику першого корпусу («ой, а де це?»), де він на своєму червоному рушнику трахав якусь дівулю, і, як завжди, в найцікавішому місці розповіді до нас рішуче наблизився татусь і дуже брутально скомандував мені: