— Не зовсім.
— Не зовсім шампанське?
— Не зовсім пила.
— Ти інтригуєш! А хочеш коньяку? І взагалі, як там твій тато?
Я дозволила обійняти себе за стан:
— Тато теж чудово. Гадаю, що протягом найближчих 30-ти хвилин він про мене не згадає.
— Навіть так? Виходить, ідемо?
— Куди йдемо?
— До мене йдемо, пити коньяк!
— Та ти що! З глузду з’їхав?
— А що? Ось мій дім, — він, сліпуче посміхаючись, кивнув на одне з високих вузьких вікон на другому поверсі.
— Та там же тренажерний зал.
— І збоку моя скромна обитель.
— Я не знаю…
— І взагалі, в мене там є одна книжка, саме те, про що ти мені розповідала, Російський Art Nouveau, подарункове видання. Йдемо?
— Гаразд.
Як і слід було очікувати, ніякої книжки в Макса не було. Кімната виявилася вузькою, з білими стінами й величезним вікном від підлоги до стелі, відчиненим просто в море. Біля вікна стояло незастелене ліжко, з-під якого стирчала дорожня сумка. А на стіні навпроти висіло дзеркало. І все.
Він увійшов слідом за мною й відразу замкнув двері.
— Ну, показуй свої скарби, — я гарно вигнулась, розглядаючи себе в дзеркало. М-да, є на що клюнути.
— Спершу коньяк.
Він налив мені повну чарку.
— Я ніколи в житті не пила коньяку.
Він підійшов зовсім близько, так, що золотаві волосинки на його руці з командирським годинником лоскотали моє передпліччя:
— А з чоловіками? Як із чоловіками? Ти коли-небудь у житті спілкувалася з ними?
Я місячно посміхаючись, пильно дивлячись йому в очі, зробила великий ковток, притисла до губів зап’ястя й нарешті відсапалась:
— І з жінками теж…
— Що — з жінками? У тебе був секс із жінкою?
— Так, приблизно 45 хвилин тому.
Він аж сахнувся. І потім схвально почав говорити щось, на його погляд, жахливо розумне, що стосувалося одностатевої любові. А я граціозно прихилилась до віконної рами й із посмішкою зрілої феміністки дивилася йому просто у вічі. Кумедний недосвідчений молодик… 18 років. І говорити нам нема про що…
— Це ж треба — скільки всякого гарного повз мене проходить. Ну, і я тебе, виходить, навіть не побачу topless?
— Це чому ж? — я швидко розстібнула ліфчик від купальника й кинула йому в обличчя. Все моє тіло фосфорисціювало відбитками Віриних рук і губів.
Макс зовсім розгубився. А я грала. Я сама підійшла до нього, й коли він потягнувся, щоб поцілувати в губи, — я спритно розвернулася в його руках, так, що ми тепер удвох дивилися на своє відображення в дзеркалі.
— Яке в тебе досконале тіло, — говорив він, невідривно дивлячись на нас і цілуючи мене в плече, — дивись, як гарно!
Він провів пальцем по ніжній западинці, що йде вниз до живота — це називається блядська смужечка. Вона є тільки в дуже гарних і жагучих жінок.
Потім він рвучко повернув мене до себе й почав жадібно, пекуче цілувати в губи. Це була четверта людина в моєму житті, з якою я цілувалася в губи. Альхен із його натренованою меткою сухістю був найкращий.
А коли його рука, тремтяча від знемоги, дісталася до нутрощів нижньої частини мого купальника, я спритно перехопила її, трохи відсторонилась і мовила:
— Далі не можна. У мене справи.
— Як?! — ви тільки уявіть фізіономію цього скривдженого пупса!
— Не віриш? Ось, дивися, я тобі зараз ниточку покажу.
Його очі заблищали ще дужче, й ходором заходили ніздрі.
— Ну, гаразд, — я надягла ліфчик, — настав час іти по печиво.
— Ти хоча б телефончик залиш, там, гляди, й зустрінемося.
Я невизначено знизала плечима й сказала, що завтра ще побачимо — тоді й залишу.
Коли я, вкрай задоволена, йшла повз тент із гепардами, несучи пачку турецького печива, татусь ще й досі сидів на своєму матраці з Анною, і, зважаючи на їхню жваву жестикуляцію, бесіда була в самому розпалі. Посміхаючись, я пішла до Віри. Вона встала. Ці її очі…
— Ну, як справи?
— Я не знаю… Напевне, дуже добре, бо до мене всі липнуть. Поки я йшла, люд шиї звертав, начебто я свічуся.
— А ти дійсно світишся, — подав голос Альхен, що сидів у позі лотоса.
Вона взяла мене за руки, притягла до себе (і звідки в ній, на голову нижчій за мене, стільки сили?) обійняла й палко, довго цілувала в губи.
Мені привидівся хрускіт шийних хребців ошелешеної пляжної публіки.
А потім прийшла Поленька.
— Ти… ти… ти ж цілувалася з Вірою! Так? Я ж бачила, Адо… — вона торохтіла гаряче, захлинаючись словами, смикала мене за руки, йшла так близько, що ми раз у раз наступали одна одній на ноги. Я, захмеліла від коньяку й любові, лише хитро посміхалася.