Ostsee, Grosmuters Dorf, Krim, andere. Невпевненою рукою шкрябаю на клаптику паперу ці нещасні речення. Слизькі, невловимі натяки в кожній засміченій звивині мого мозку. Рядки повзуть догори. Я їх затято опускаю, зрештою, плюю на все і в лівому верхньому кутку малюю непоганий портрет самі знаєте кого. Просто над словом Elefanten. У творі йшлося про зоопарк. Про гепардів я написала трохи нижче. Іт Grossmutters Dorf. Ні, але ж яка маячня! Та ось що було далі — перекладіть на німецьку, розбийте висловлювання на елементи. Вийшло:
Sascha aus Leningrad ist Briffreund zu blond Oksana aus Kiev. Хочу на пляж. Написала про це просто на сторінці підручника. Татусь кинув: Idiot — і гнівно зашурхотів газетою. Я писала далі. Абсолютно нічого не засвоювалося. Як би діловито я не перегортала сторінки, в голові тріумфально й по-хамськи панувала блаженна порожнеча. Скінчили перший параграф. Ні бельмеса не розумію… Чого вони від мене хочуть? Ich wiel, du wilst, er will, sie volen.
Зрештою це знущання припинили, ми спустилися на пляж.
Хвалити Бога, Альхен був сам.
Я покидала сумки на найвіддаленіший від нього лежак. Татусь відійшов у сортирну далеч.
— Терор? — запитав Гепард, обережно пересуваючись уздовж бетонної стіни, хижо поглядаючи на татусеву спину, що віддалялася. Мені чогось так схотілося вперіщити йому гарного дзвінкого ляпаса. За цей зухвало-іронічно-чемний погляд.
Я зітхнула, розвела руками, відкинула вбік німецький підручник, який затуляв мій купальник у сумці, й ще раз розвела руками:
— Терор…
— А за що тебе так утримують? — він дивився прямо й приязно. — Чим же ти так завинила?
— А… — я перевернулася на живіт, уперлась підборіддям у складені руки. Хитра посмішечка. Починаю занурення в марево неправди: — Ти навіть уявити собі не можеш, що я там удома вчинила…
— Просто-таки не зможу?
— Ну… в мене є хлопчик, але моя юна душа лежить, здається, до чогось іншого. Ну, ти розумієш?
Він зацікавлено глянув мені у вічі, й далі посміхаючись із замилуванням.
— І мене спіткала цілковита невдача. Нас застукали. Був грандіозний скандал, і тепер мене тримають на короткому повідці.
Ми чарівно захихотіли.
Із-за човнової виринув papah.
Альхен вертким плазуном рвонув геть від мене, майже навпочіпки, лисніючи засмаглою спиною. Я зітхнула, ввіткнулась носом у надувну подушку, намагаючись ні про що більше не думати. Я була знову найнещаснішою, несправедливо ув’язненою жертвою батьківського терору. Набагато старший коханець… Якісь перекручені стосунки… І не хочу я нічого іншого. Так, майбутнє для мене втрачено…
Я попленталася купатись.
— Тобі який купальник більше подобається? Цей, чи роздільний? — я була в суцільному чорному. Незважаючи на закриті плечі, він навіть дуже мені пасував. Мамина репліка під час вечірньої весняної прогулянки Хрещатиком, коли я була в цьому купальнику й джинсах: «Невже тобі приємно відчувати на собі хтиві погляди всіх цих мужиків?». А мені її слова здалися компліментом.
Отож, я зупинилася перед Аль-Гепардом, який сидів у позі лотоса. Він уважно подивився на мене, потім кивнув на затиснуті в руках зеленаві ганчірочки:
— Той. У ньому ти зовсім гола.
Я схвально кивнула.
— Мені він теж більше подобається.
— Жінки поділяються на дві категорії. Одні мають кращий вигляд, коли одягнені, інші — коли роздягнені. Друга, загалом, більше мені подобається.
— Це, напевне, мій тип, чи не так?
— Напевне.
Після купання я стояла під розжареною бетонною стіною і сохла. Інакше не можна — буде ньюмонія. Потім пішла знову переодягатися й «різатися в карти з дівчиськами».
Удвох. Щойно я сіла на звичне місце бетонного паркану, що відокремлює пляжі від скелі, Альхен пересів на лежак просто під нами й звернувся до мене з сонячним відблиском, який мальовничо вигравав на дужці його темних окулярів:
— Можна тобі комплімент сказати?
Я швиденько поклала карти й подивилася на нього згори вниз, але при цьому затишно вклала личко на зігнуте й охоплене вільною рукою коліно.
— Ну?
— Груди в тебе гарні дуже…
Я зморщилася.
— Так, мені це, взагалі, багато хто говорив.
Танька поводилася так, начебто нічого особливого не відбувалося, й терпляче чекала, поки я почну ходити. Ми грали з кумедним апломбом, розкидаючись слівцями типу «взятка», «каре», «заказ», значення половини яких просто не знали.
Він лежав біля моїх ніг. Я вела звичне пообіднє пляжне життя. Просто сиділа в капкані цього погляду.