Натомість те, що роблять із тютюном, довгий час навіть не має назви. Слово «куріння» утверджується в ужитку загалу лише протягом ХVІІ століття. Доти європейці послуговуються аналогіями пиття, вживаючи назви «пиття диму» чи «пиття тютюну». Ще 1658 року проповідник-єзуїт і письменник Якоб Бальде публікує сатиру проти куріння під назвою «Сухе сп’яніння».
Отож аналогія до пиття попервах є допоміжною конструкцією, через яку намагалися окреслити цю незбагненну новацію. Крім того, вона має реальну підставу в типі фармакологічної дії тютюну. Його-бо основний складник, нікотин (названий так за іменем французького посла при португальському дворі, Жана Ніко, який у середині ХVІ сторіччя привозить тютюн до Франції), за впливом можна порівняти радше з алкоголем, аніж із кофеїном. Нікотин не збуджує, а гальмує нервову систему. Із токсикологічного погляду він є нервовою отрутою. Зужита нараз кількість нікотину, яку пересічний курець споживає протягом дня, була би смертельною. Порівняння тютюну з алкоголем напрошується ще й тому, що на початківця він справляє геть неприємне враження. Запаморочення, нудота, потовиділення супроводжують перші спроби куріння. І щойно зі звиканням — як це відбувається і з алкоголем — настає насолода.
Цю серію зображень знаходимо на численних листівках XVIІ століття. Супровідний текст, однак, часто змінювали. Ті самі сценки куріння слугують раз свідченням помічної його дії, раз навпаки. Курців, що блюють (внизу праворуч), скажімо, подають то як жертв тютюну, то лише як вияв зловживання ним
І якщо в ХVІІ столітті куріння розуміють як сухе пиття, то це означає щось більше, ніж просте засвоєння химерної форми споживання за допомогою аналогії з питтям. Властивість «сухості» має несподіваний зв’язок із іншим новим засобом утіхи — з кавою. Як ми побачили, медицина ХVІІ—ХVІІІ століть описує каву як суху речовину, чиєю основною властивістю є висушення тілесних соків людини. Це переконання, як ми пересвідчилися згодом, спирається на античну медичну схему чотирьох тілесних соків і темпераментів.
Тут полеміку скеровують уже не проти самої суті справи, а лише проти ексцесу. Трійця при столі попахкує собі на втіху, і лише постать осторонь — «оздоблена» блазенським ковпаком і велетенською люлькою — демонструє злі наслідки надмірного куріння: блювотиння складається з алегорій глупоти, віслючих і заячих голів, цвіркунів...
Куріння як фатальна, руйнівна для здоров’я насолода втілена тут за допомогою алегорій, що наче провіщають пізніші Гоґартові зображення горілчаного лиха (с. 172-173). Смерть, занепад, руйнація панують на цьому образку. Віконні шибки потрощені, дверцята пристінної шафки перехняблено звисають, чоловік-костомаха на передньому плані, з його порожніх очиць лізе дим і (біблійна) змія — все аж надто недвозначно сповіщає, куди, на переконання автора трактату, веде куріння. Асоціацію між курінням і питтям, що, власне, за панівним тоді уявленням і визначає заголовок, увиразнює постать, яка блює на задньому плані. Бачимо, як тут знаходить пряме продовження іконографія пияцтва XVI сторіччя
Тогочасна медицина напрочуд подібно трактує і дію тютюну. Ці подібності простежуються навіть у формулюваннях. Тютюн, як і кава, начебто особливо висушує один тілесний сік — слиз. Саме це стверджує одна листівка, що пропагує куріння, тобто «пиття табаки»: «Це пиття табаки [...] виводить слиз і флегму; воно добре від водянки, що засвідчує та обставина, що цей дим виводить вологу і робить тіло тонким і худим. Споживання цього диму через тютюнову люльку — це надійний і влучний лік від хрипіння в грудях і дихавиці, помічний на ядуху і застарілий кашель, а також на всі в’язкі, густі, флегматичні рідини та вологи». Антиеротичний вплив кави також відбивається на медичних описах тютюну. Так, в одному французькому трактаті 1700 року, «Le bon usage du Tabac en Poudre»[21], читаємо, що тютюн «робить мозок і нерви сухішими та постійнішими. Звідси береться певність суджень, ясніший і обачніший глузд та більша постійність душі... Водночас саме через свій вплив на висушування він послаблює еротичні пристрасті й скеровує хтиву уяву, яка заполонює так багато чоловіків на дозвіллі, в іншому напрямі».