— Окрім нас с вами.
Федір Федорович був вдоволений тим, що його прізвище вперше не перекрутили. Він показав гостеві кухню, похвалився бібліотекою, посадив на покуті, сам присів на стос книжок. Представник отієї контори мовчав, позираючи на посинілі від холоду достоїнства скіфських бовванів.
— Ось так і живу, — порушив паузу Федір Федорович. — Самотиною… Поки що. Хочу дочку приписати.
— Так вона доводиться вам дочкою?
— Названа.
Всю ту бесіду довго переповідати.
Серйозна була розмова, представник і справді глибоко копав, відразу видно, що не з військкомату. З Аелітою все з’ясувалося, з отим пральним порошком питання відійшло. Про Рея Бредбері майже й не згадували, бо хто ж не знає Рея Бредбері? Рей Бредбері справді прогресивна і видатна людина, про нього хіба що у «Водоканалізації» можуть не знати. А «451 градус за Фаренгейтом», про те, як книжки палять, навіть у пожежній частині читали й схвально поцінували роботу американських колег. Отже, щодо листів Рея Бредбері до Федора Федоровича ніяких претензій. Мости, понтони й переправи на підручних засобах з американцями можна і треба налагоджувати. Як на Ельбі. Тільки не тікати туди, користуючись нуль-транспортуванням, а культурненько… А от щодо Герберта Уеллса питання спірне, неясне…
— Так Герберт Уеллс теж прогресивний! — втягував у дискусію співрозмовника Федір Федорович. — Прогресивний великобританський письменник-фантаст!
— А також видатний! — нагадав гість.
— Він Леніна бачив!
— Хіба хто заперечує? Та справа в тім, що цей прогресивний письменник-фантаст давно помер.
— Як це «помер»? — тихо перепитав Федір Федорович. — Коли? Доведіть!
— 13 серпня 1946 року. Я спеціально з’ясовував.
— Він безсмертний! — з тихим пафосом вимовив Федір Федорович.
— В якому розумінні? У морально-літературному? Тут ніхто сумнівів не має.
— І в біологічному також!
— Ви це серйозно?
— Герберт Уеллс живий. Як от ми з вами.
Представник контори глибокого буріння безпорадно зазирнув у очі п’яному Конфуцію, шукаючи підтримки. Той йому підморгнув: тримайся, мовляв!
Представник кинув погляд на багаторукого Шиву. Однією з багатьох своїх рук той крутив пальцем біля скроні, а іншою вказував на Федора Федоровича.
«Божевільний…», — здогадався «бурильник». — Або баптист…»
— Ви певно?..
— Бога немає! — відразу спростував це припущення Федір Федорович. — Але життя після смерті існує на науковому підґрунті. Це доведено.
— Ким? Конкретну! Коли? Факти! — скипів представник, але відразу ж схаменувся. — Перепрошую, погарячкував. Ну, гаразд… Можливо… Нехай життя існує у яких завгодно формах. Нехай після смерті. Нехай собі після життя. Але ви написали у листі до Герберта Уеллса… Цитую напам’ять: «Приїздіть до нас через десять років… Наш райцентр ви не впізнаєте. Він стане столицею Великого Кільця. Всі матимуть по сучасній квартирі, буде вирішено продовольчу проблему…» Це ж ви писали?
— Негарно читати чужі листи, молодий чоловіче, — посварився пальцем Федір Федорович.
— Така наша робота, — розвів руками представник контори. — Але ви не відповіли.
— Це я написав. А, власне, в чому річ? Чого б це Герберту Уеллсу до нас не приїхати? Мамонтівку навіть Ісаак Бабель відвідував. А от Ільф і Петров, на жаль, не зібралися…
— Ви маєте рацію, — замислився представник. — Коли Герберт Уеллс живий, чому б і справді йому до нас не приїхати? Я про це якось не подумав.
— Саме так. До речі, змушений закинути вам, що наша організація із Бабелем занадто погарячкувала. Занадто! — хоробро зазначив Федір Федорович.
— Мене тоді ще серед живих не було, однак готовий вибачитись щодо Бабеля. Коли хочете, можете і його запросити погостювати, — зробив поступку представник контори. — Але маємо повернутися до Герберта Уеллса… Ви впевнені, що продовольчу проблему до появи Уеллса буде вирішено?
— Абсолютно.
— І житлову?
— Кожному по квартирі!
«Божевільний…», — визначив остаточний діагноз представник.
Вони мали тривалу розмову.
Глибоководний представник цікавився Великим Кільцем:
— Що це за Кільце? Кооператив? Ні? Така організація письменників і шанувальників лицарських романів?.. Чи то, наукової фантастики? Неформальна? Еге, всесвітня! Всесвітня і неформальна? Дуже цікаво! І яка ж у неї мета, завдання, наміри? Структура? Фонди? Членські внески?
Цікавився, а сам тим часом думав про інше.
Треба щось робити із цим Федором Федоровичем, слід якось допомогти йому. Райцентр нуртує, відволікається від вирішення нагальних проблем і не варить цукру з буряків, тоді як країні бракує солодощів. Чолов’яга він, по-всьому, некривдний, добрий, жити з ним у райцентрі стало веселіше, втім, коли навіть іспанський адміністративно-командний апарат не мав змоги витримувати шалені вибрики свого Дон-Кіхота, то, тим паче, у наш час кому це стало до вподоби?