Зараз-же літпланету «Марс» можна спостерігати лише з території України. В Західній Европі цю планету можна буде бачити й спостерігати лише через 57,863,569 років. Рік, коли можна буде спостерігати цю літпланету в телескопи Америки, до цього часу ніким не вираховано.
(«Молодняк», № 1, 1927 р.)
__________
Історія одного виходу
Спомини очевидця Юрія Вухналя
Надзвичайний ранок
Це був надзвичайно схвильований ранок. Тротуарами поспішали люди, летіли дзвінки трамваї, хропіли автобуси, вигукували газетчики, візники стьобали своїх коней, дув холодний вітер, – одним словом, все хвилювалося, рухалося, поспішало.
На площі я побачив Кириленка[1], він дико поводив очима, поли його пальта, наче крила. планера – розвівалися від вітру – він поспішав кудись. Уздрівши мене – погрозив і прошипів: Ша-а-й-кує-те-есь!..
Я не розумів, у чім справа.
Раптом зупиняюся й чую:
– Здорові були! Чули – «Плуг» розвалився!
– Та ну! Землетрус був, чи що? Жертв немає? Биковця не привалило?
– Та ні, кімната ціла, організаційно розвалився!
– А-а-а!..
Я поспішаю далі, й знову:
– Чули, вийшли?
– Хто вийшов?
– Та з «Плуга» вийшли!
– Ви вийшли?
– Та ні, 12 душ вийшло! В газеті написано!
– О-о-о!
Я кинувся до кіоску.
– Дайте газету!
– Немає газети, розібрали!
Я вскакую в крамницю, кидаю в автомат гривеника, прикладаю трубку до вуха, прохаю редакційний № телефону. І знову не щастить. У мій провод – включається чийсь чужий і я чую балачку.
– Альо! Альо! (Отак з вимовою в ніс, на французький наголос). – Мерсі, Вільна Академія Пролетарської Літератури? П'єр, ти?
У відповідь чую грубий (без вимови в ніс) голос:
– Це ти, Мишко?
– Я, П'єр! Чув, із «Плуга» 12 чоловік вийшло?
– Та ну! Диви яка оказія?
Гаркнув здивований голос.
– Так чуєш, П'єр, не проворонь Донченка або Гордієнка, забіжи зі Спартаківського провулку, вони обідати йтимуть, скажи, що в альманасі Вапліте – друкуватися можна буде.
Я кинув трубку й подався до редакції.
В Редакції
Вскакую, хапаю газету, читаю й разом чую розмову.
Секретар (до редактора): Ти розумієш, Биковець трохи того... (секретар красномовно крутить пальцем біля свого лоба) в зв'язку з оцим виходом. Заходить сьогодні до редакції, подає замітку до «Хроніки» про вихід, а в кінці приписка: Характерно, що з «Плуга» виходять переважно «плужане».
Вулиця. Знову розмови:
– Чули, «Плуг» не твердо на ногах стоїть? Пилипенко захворів, ходити не може?
– Та що ви дурницю кажете – я щойно бачив його, як він у трамвай сідав.
– А я ж хіба що кажу? Ото ж воно й є – ходити не може, так він у трамвай сідав.
Через три дні
Заходжу в редакцію «Молодняка» – бачу висить біля печі «широке розгорнуте полотнище», читаю:
Літгурток
хутора Драбинівки
Н-району Х-округи
Вихідне ч. 12573
Лист до «Молодняка».
Дорогі товариші!
Радісні вісті дійшли до нас, ми всим гуртком приєднуємося до вашої позиції і всим гуртком стаємо на вашу платформу, бо стан та шляхи розвитку вимагають того від нас. Ми рвемо остаточно всі зв’язки з «Плугом» і приєднуємося до Вас, як то кажуть образно «всим гамузом». Ми ще давно були певні, що воно так і мусить бути, ми тільки мовчали до цього часу.
Вітаємо Вас:
Члени гуртка:
1. Козолупенко М. (псевдонім Загравенко)
2. Кабаненко Ю. (псевдонім Полум’ях)
3. Бугаєнко (псевдонім Індустріяленко)
4, Ратиця Ів. (псевдонім Залізо-Бетонний)
5. Книш П. (псевдонім Залізний)
Всі ми за соціяльним походженням батраки, з малих років по наймах ходили, на куркулівських нивах потом обливалися, і тільки дякуючи революції – світ побачили.
У Кобеляках
«Плужанин» плужани одержали. Розмови:
– Братці, знову з «Плугу» нова якась група початкуючих вийшла. Ось погляньте!
– А ну, де? Та що ви?
– Та це ж та сама група, що тиждень тому вийшла!
– Де ж та сама, коли то вийшли письменники, а тут пишеться що «група початкуючих»?
– ???
(«Молодняк», № 2, 1927 р.)
__________
Щоденник молодого автора