Старий зупинився біля великої книгарні, глянув на широку вітрину й зажурено промовив:
– Оглянемо цю й край, а тоді – на спокій.
Вони зайшли в книгарню – новий літературний рік уважно почав розглядати книжки, швидко в його руках опинилася – товста книжка Каверз'яна Тріпощука «Кошик ягід»[2].
Новий рік з іроничною усмішкою листав книжку, далі посміхнувся до старого:
– Несвіжі ягоди…
Старий підвів голову:
– Це ти про «Кошик ягід»?
– Умгу.
– Трагедія з цим Каверз'яном, – зідхнув старий рік, – він певний, що його думки й афоризми подібні до думок Сократа – нещасна людина. А між іншим, бійся його, він як інфузорія в найменшу видавничу щілиночку може пролізти.
Новий рік узяв до рук невеличку книжечку поезій:
– Хм! «За всіх скажу»[3], – проказав він речитативом назву – й звернувся до старого: – голосно сказано; що ж він, хоч за себе слово сказав?
Старий знизав плечима:
– Як тобі й сказати, – поки що лише нахваляється чужими словами.
Новий рік листав книжку за книжкою.
– Слухайте, а що таке – вільгох? – гукнув він згодом.
– А біс його знає.
– А пільгох?
– Не знаю, а що таке?
– Та ось в поезії М. Баклажана «Порізана тінь»[4], знайшов – доведеться в словник зазирнути.
Новий рік взяв сіру книжку – О. Нудніча[5] – «Що комсомольцеві треба знати, щоб авторитет мати», й сказав старому:
– Що це, сатира – повість?
– Ні, – відповів той, – просто компіляція, незабаром вийде друга. Я чув, що він «Книгоспілці» обіцяв скласти брошуру – «Як кобилу доглядати, щоб лошати добрі мати».
Молодий рік кинув брошуру й, показуючи на книжку «Плями на сонці»[6], запитав.
– Що це, науково-популярна розвідка з астрономії?
– Ні. що ти, – здивувався старий, – це повість.
– Хіба?!
Годинник показував без четверти дванадцять, і роки покинули книгарню, молодий взяв невеличку й тоненьку збірочку поезій із собою.
– Дорогою розгляну, – промовив він і, взявши обережно старого під руку, вийшов на вулицю.
На вулиці Карла Лібкнехта, біля будинку «Вістей» новий рік зупинився й почав розглядати додаток до газети: «Побутова культура», читав, читав, а потім гукнув:
– Ні, я не можу, я не вчитаю. ви послухайте оцей заголовочок: «Підсумки й перспективи в справі підвищення кваліфікації робітників, що працюють в галузі народньої освіти, зокрема робітників соціального виховання».
– Це ще нічого, – відповів старий, – в минулу суботу заголовок про підсумки першої половини театрального сезону був удвічі довший.
Роки пішли далі, молодий розгорнув тоненьку книжечку поезій, що взяв у книгарні, й почав розглядати. Згодом скрикнув:
– О, Карле Марксе, розмір який, Іонікія Галятовського[7] легше читати; ви послухайте: – і він прочитав у голос чотири рядки.
Поет Іван Порожній, похитуючись і блаженно посміхаючись, повертався з новорічного банкету. В голові трохи шуміло, але було весело й радісно. Івану Порожньому щастило – недавно він видав збірку, в журналах його почали друкувати, одне слово, він з успіхом торував собі літературний шлях. Вулицею попереду нього йшли роки, і Порожній почув, як отой молодший прочитав вірш та обурено вигукнув:
– А рима, Карле Марксе, рима яка, – не розумію, як можуть друкувати отаку нісенітницю!
Старий зідхнув:
– А кинь, мені вона в печінках сидить.
Івану Порожньому поезія здалася знайомою, але вів ніяк не міг пригадати, де це він її читав, чи чув. Він і собі обурився.
– А дійсно халтура, чорт його знає, що таке; як можуть друкувати таке?!
Він, п'яно посміхаючись, підійшов до незнайомих, що так обурено розмовляли, й чемно промовив:
– Пробачте, я цілком до вас приєднують, дійсно це якась осляча поезія, я сам поет і я теж проти всякої халтури…
Іван Порожній не доказав, висолопив очі. й перелякано поточився назад: молодий юнак, що так обурено цитував вірші, тримав у руках збірку... віршів поета Івана Порожнього.
(«Молодняк», № 1, 1928 р.)
__________
Смерть моя і воскресіння
Говорити об'єктивно про свою власну творчість, а тим паче про свій талант і значіння самому дуже важко, проте, значно легше, ніж будь-якому критикові.
2
Натяк на «Козуб ягід» Валер’яна Поліщука.
4
Натяк на збірку віршів «Різьблена тінь» Миколи Бажана. «Вільгох» – напевно від слова «вільга» – волога, вогкість.