Це була телеграма з мого містечка: в ній чорним по білому було написано:
«Вражені несподіваною смертю дорогого поета Юрія Вольського з глибоким сумом схиляємо свої голови.
Літгурток містечка Теляче».
(«Молодняк», № 2, 1928 р.)
__________
Гумореска про гумореску
За вікном буяла весна, шуміли ручаї, на старій липі граки, перші поети весни, голосно декламували свої невибагливі з формального боку поезії.
Троє. Белетрист Ікс, поет Зет і гуморист Ігрек, – сиділи в редакції літературно-художнього, громадсько-політичного, музико-вокального, науково-популярного та культурно-критичного журналу і хвалилися один одному – хто й що зараз пише, або думає написати, або колись напише.
В цей час до кімнати зайшов редактор журналу «Всеукраїнський Батрак» (людина, як людина), і побачивши товаришів, радо гукнув:
– А я вас шукаю, хай вам біс! Робота є, прекрасна робота і аванс!
Товариші нашорошилися (белетрист мав у кешені гривеника, поет – 5 копійок, гуморист – нічого).
– Конкретно, – запитали вони разом.
– Конкретно? Що у нас через тиждень буде?
– Що через тиждень? А дійсно, що воно буде?
Ікс, Зет і Ігрек не знали, що буде через тиждень.
Редактор сплеснув долонями:
– Ай, ай, ай! Сором який, сором! Ленські події[8]. Сором!
– А, он що! – здогадалися товариші.
– То-то! А конкретно: черговий номер журналу я присвячую Ленським подіям – треба оповідання на 20 тисяч знаків, вірша на 25 рядків, і гумореску на сторінку. Є таке діло?
– Скільки?
– Оповідання 50 карбованців, вірш – рядок 55 копійок, гумореска 20 карбованців. Матеріял на суботу. Згода?
Белетрист, поет і гуморист мовчали. Адже ж кажуть, що мовчанка – знак згоди.
***
Ранком у суботу до редакції журналу «Всеукраїнський Батрак» забіг белетрист Ікс. У нього в портфелі лежало оповідання під назвою: «Золото і кров».
В оповіданні автор сумлінно розповідав про те, як шумить у холодному Сибіру тайга, як тече холодна Лена, як суворо віють вітри. Розповідав про те, як червонів сніг од робітничої крови, і як налилися робітничі серця червоною помстою до гнобителів-капіталістів.
Редактор прочитав оповідання і сказав:
– Піде! – і почав писати папірця до бухгалтерії про аванс.
– Ви вмієте писати, – сказав напослідок редактор.
Трохи пізніше прийшов поет Зет. Він приніс вірша на 25 рядків, під назвою: «Кров на Лені».
Поет, римуючи «постріл» і «розстріл», віршом розповідав знову ж таки про те, як шумить тайга в холодному Сибіру, як тече холодна Лена і як виє вітер суворий у тайзі.
Редактор прочитав, написав папірця й теж сказав:
– Піде! Ви писати вмієте.
На кінець дня до кабінету редактора журналу «Всеукраїнський Батрак» несміливо, ніби початкуючий автор, зайшов гуморист Ігрек і мовчки подав замовлену гумореску до номера присвяченого Ленським подіям.
– Пізненько, пізненько, – похитав головою редактор. – Ану, що ви там ушкварили.
Редактор нахилився над гуморескою. Гуморист мовчки сів у куток.
Довго читав редактор гумореску, занадто довго, нарешті підвів голову й глянув на гумориста.
(Ах, що це був за погляд!)
– Невже це ви писали! – заговорив нарешті здивовано редактор. – Мені не віриться. Ви пробачте мені, але я буду говорити відверто. Ви або писали нехотя, або... або ви списалися й починаєте халтурити. Така тема, та велична тема, і ви не справилися з нею...
– Товаришу редакторе! – пробував боронитися гуморист.
Редактор і слухати не хотів.
– Ні, як хочете, а мені не віриться, така тема...
– Товаришу редакторе! Тема...
– Я про те й кажу, але що ви з нею зробили? Ну, скажіть відверто мені? Є хоч крапля гумору в цій гуморесці? Є хоч один смішний рядок? Є сміх, страшний, гострий сміх? Ну, скажіть ви мені, над чим буде сміятися читач, читаючи оцю гумореску! Де він тут засміється? Є тут що-небудь смішне?
Редактор замовк.
Тоді гуморист підвів голову, глянув на редактора з жалем і сумно запитав:
– А скажіть, будь ласка, що ж тут смішного може бути, що на Лені було розстріляно робітників?
– !?!
(«Молодняк», № 4, 1928 р.)
__________
З блокнота
Розмова з лідером
Лідер дуже пролетарської літературної організації одного разу гаряче доводив мені, що їхню організацію складають переважно досконалі майстри слова, відомі й талановиті.
8
Ленський розстріл – трагічна подія 4 (17) квітня 1912 року на копальнях Ленського золотопромислового товариства, розташованих в районі російського міста Бодайбо на річці Вітім, що впадає у річку Лену. Внаслідок конфлікту акціонерів, страйку та розстрілу тритисячної юрби страйкуючих урядовими російськими військами вбито 170 осіб, і понад 200 отримали поранення. Саме на згадку про ці події російський революціонер Володимир Ульянов узяв псевдонім Ленін. 1927-го року у Радянському Союзі відзначалося п’ятнадцятиріччя цієї події.