мовника й сказав, Уявімо, що то просто жарт, Це аж ніяк не жарт, Я теж гадаю, що це аж ніяк не жарт, але пропоную уявити таку можливість тільки для того, щоб продовжити, за лічені години ми знатимемо напевно, чи це жарт, чи ні, Точнісінько за дванадцять годин, бо тепер маємо якраз південь, Я до того веду, що коли заповіджене в листі здійсниться, а люди не будуть про це попереджені, то повториться, тільки навспак, те, що сталося було новорічної ночі, Чи вони будуть попереджені, чи ні, пане прем’єр-міністре, вислід усе одно буде той самий, Обернений навспак, але той самий, Чиста правда, однак якщо ми їх попередимо, а насамкінець виявиться, що то був тільки жарт, люди переживуть тяжкі години намарно, хоча про слушність ужитку цього прислівника, звісна річ, можна дискутувати, Мені здається, воно того не варте, адже ви, пане прем’єр-міністре, самі сказали, що на вашу думку то аж ніяк не жарт, Еге ж, То що тоді робити, попереджати чи не попереджати, Оце й є питання, мій дорогий генеральний директоре, ми маємо подумати, зважити, розміркувати, Питання вже у ваших руках, пане прем’єр-міністре, вирішувати вам, А таки ж і справді мені, я міг би навіть подерти цю папірчину на тисячу дрібних шматочків і потім чекати, що станеться далі, Не вірю, що ви так учините, Ваша правда, я того не вчиню, тому слід на щось наважитися, адже не вистачить просто сказати, що населення слід попередити, треба знати, як саме попередити, На те й існують засоби масової інформації, пане прем’єр-міністре, ми ж маємо телебачення, газети, радіо, То ваша ідея полягає в тому, щоб розіслати по всіх цих засобах ксерокопію листа, супроводжену урядовим комюніке із закликом до населення зберігати спокій та певними рекомендаціями на випадок надзвичайної ситуації, Ви, пане прем’єр-міністре, висловили мою думку краще, ніж я сам би коли-небудь спромігся це зробити, Дякую вам за цю похвальну оцінку, але тепер напружтеся, будь ласка, й уявіть, що б вийшло, якби ми діяли таким чином, Не розумію, Від генерального директора телебачення я очікував більшого, Коли так, то я здаю собі справу з власної обмежености, Не впосліджуйте себе, все вам зрозуміло, тільки відповідальність вас пантеличить, А вас, пане прем’єр-міністре, не пантеличить, І мене пантеличить, але я від того принаймні не тетерію, На щастя для країни, Я ще раз вам дякую, ми не говорили багато між собою, загалом про телебачення я розмовляю тільки з відповідним міністром, але тепер я думаю, що настав час зробити з вас фігуру національного масштабу, Ось тепер я вже геть нічого не розумію, пане прем’єр-міністре, Усе просто, ця справа залишиться між нами й тільки між нами до дев’ятої години вечора, коли випуск теленовин розпочнеться зачитуванням офіційного повідомлення, в якому буде пояснено, що` має статися сьогодні опівночі, а ще буде зачитано короткий переказ змісту листа, й зачитати це все випаде не кому іншому, як вам, пане генеральний директоре телебачення, по-перше, з огляду на те, що ви були отримувачем листа, нехай не зазначеним у ньому самому, по-друге, з огляду на те, що саме на вас, пане генеральний директоре телебачення, я покладаюся у справі виконання місії, яку на нас поклала, не кажучи цього навпростець, та пані, чий підпис стоїть під документом. Із цим завданням, пане прем’єр-міністре, краще впорається диктор, Я не хочу ніякого диктора, я хочу, щоб це був генеральний директор телебачення, Якщо таке є ваше бажання, я матиму це за честь, Тільки ми двоє знаємо, що станеться сьогодні опівночі, й так триватиме, допоки населення не буде сповіщене, якби ми зробили те, що ви запропонували були допіру, тобто зразу поширили новину в суспільстві, настали б дванадцять годин безладу, паніки, розруху, колективної істерики й чого там іще, а отже, оскільки унеможливити ці реакції не в наших силах, тобто не в силах уряду, то принаймні обмежмо їх до трьох годин, із тієї миті від нас уже нічого не залежатиме, буде всього вдосталь, будуть сльози, буде відчай, буде погано прихована полегша, будуть нові життєві плани, Ідея здається непоганою, Воно-то так, але тільки тому, що ліпшої в нас нема. Прем’єр-міністр узяв аркуш, оглянув його не читаючи й завважив, Дивина, перша літера в підписі мала б бути велика, а вона мала, На мене це теж справило дивне враження, починати ім’я з малої літери ненормально, А хіба є бодай щось нормальне в усій цій історії, в яку ми потрапили, Ваша правда, нема нічого, До речі, а ви вмієте робити ксерокопії, Я не фахівець, але кілька разів я їх робив, Чудово. Прем’єр-міністр поклав листа з конвертом у течку, набиту документами, й викликав очільника адміністрації, якому наказав, Негайно звільніть від людей приміщення, де стоїть копіювальний апарат, Він стоїть там, де працюють чиновники, пане прем’єр-міністре, це його місце, Хай вони кудись вийдуть, хай вийдуть у коридор або на перекур, нам вистачить якихось трьох хвилин, правда ж, генеральний директоре, Навіть менше, пане мій, Я можу зробити ксерокопію в цілковитій таємниці, якщо йдеться, як я вас розумію, саме про це, сказав очільник адміністрації, Ідеться саме про це, про таємність, але цього разу я візьмуся за роботу сам, із технічною допомогою, так би мовити, присутнього тут пана генерального директора телебачення, Звісно, пане прем’єр-міністре, я зараз же віддам потрібні накази для звільнення приміщення від людей. За кілька хвилин він повернувся, Приміщення вже порожнє, пане прем’єр-міністре, якщо ви не заперечуєте, я теж піду до свого кабінету, Я радий, що не мушу вас про це просити, й не ображайтеся, будь ласка, на те, що не будете ближче посвячені в усю цю на позір дивну конспірацію, ви ще сьогодні дізнаєтеся про причини такої обачности, й я навіть не муситиму вам їх пояснювати, Звичайно ж, пане прем’єр-міністре, я ніколи б не насмілився поставити під сумнів обґрунтованість ваших мотивів, Це приємно чути, мій дорогенький. Коли очільник адміністрації вийшов, прем’єр-міністр ухопив течку й сказав, Ходімо вже. Приміщення було порожнє. На виготовлення ксерокопії знадобилося менше, ніж хвилина, на ній були відтворені кожна літерка й кожне слово, але вийшло з того щось інакше, бракувало занепокійливого ефекту від фіолетової барви паперу, тепер це був банальний папірець із текстом на кшталт, Нехай цей лист застане вас у доброму й міцному здоров’ї серед усієї вашої родини, а я, зі свого боку, пишучи його, можу тільки добрим у житті похвалитися. Прем’єр-міністр вручив копію генеральному директорові, Оце вам, промовив він, ориґінал залишиться в мене, А урядове повідомлення, коли я його отримаю, Присядьте, я його вмить напишу власноручно, воно просте, Дорогі співвітчизники, уряд уважає за свій обов’язок сповістити країну про те, що сьогодні в його розпорядженні з’явився лист, на значенні й вазі якого немає потреби зупинятися, і хоча ми не маємо всіх підстав поручитися за його справжність, ми припускаємо, не оголошуючи наперед його змісту, імовірність того, що заповіджене в цьому документі може й не статися, однак, щоб населення не було застукане зненацька ситуацією, в якій виникатиме напруга та різні критичні моменти, він негайно буде зачитаний, на урядове доручення, паном генеральним директором телебачення, перед чим насамкінець має пролунати ще одне запевнення цілком очевидного характеру, а саме, що уряд з незмінною увагою дбатиме про інтереси та потреби населення в ті години, що належатимуть, поза сумнівом, до найскладніших від часу нашого існування як нації та народу, тому ми закликаємо вас усіх зберігати спокій і витримку, які ви вже не раз продемонстрували впродовж низки суворих випробувань, крізь які ми пройшли з початку року, водночас ми впевнені, що ліпше майбуття принесе нам поновлення миру та щастя, на які ми заслуговуємо і які ми знаємо з попередніх часів, дорогі співвітчизники, пам’ятайте, що в єдності сила, таке є наше гасло і наш девіз, зберігаймо єдність, і в нас буде попереду гарна прийдешність, оце й згодиться, як бачите, робота не забрала багато часу, ці офіційні відозви не потребують великого напруження уяви, можна б сказати, що вони пишуться самі собою, отут є друкарська машинка, передрукуйте й ретельно зберігайте все в таємниці до дев’ятої години вечора, не розлучайтеся з цими паперами навіть на мить, Не турбуйтеся, пане прем’єр-міністре, я прекрасно розумію свою відповідальність у цій ситуації, будьте певні, що я вас не підведу, Ось і гарненько, тепер можете повернутися до своєї роботи, Дозвольте поставити вам іще два запитання перед тим, як я піду, Шкварте, Ви щойно сказали, пане прем’єр-міністре, що до дев’ятої години вечора про цю справу знатимуть тільки дві особи, Саме так, ви та я, навіть уряд нічого не знатиме, А король, якщо з мого боку не буде нахабством тикати носа в чужий город, Його величність довідається про це рівночасно з усіма іншими, ясна річ, якщо переглядатиме в цей момент телебачення, Гадаю, він не буде дуже задоволений з того, що його не поінформували наперед, Цим не переймайтеся, монархів, звісно ж, у монархіях конституційних, найдужче прикрашає вміння з розумінням ставитися до того, що відбувається, Ага, І яке ж друге запитання ви хотіли поставити, Це не зовсім запитання, А що ж то є, Річ у тім, що мене, правду сказати, зачудовує ваша зовнішня незворушність, пане прем’єр-міністре, мені самому те, що станеться з країно