Выбрать главу
ня, де стоїть копіювальний апарат, Він стоїть там, де працюють чиновники, пане прем’єр-міністре, це його місце, Хай вони кудись вийдуть, хай вийдуть у коридор або на перекур, нам вистачить якихось трьох хвилин, правда ж, генеральний директоре, Навіть менше, пане мій, Я можу зробити ксерокопію в цілковитій таємниці, якщо йдеться, як я вас розумію, саме про це, сказав очільник адміністрації, Ідеться саме про це, про таємність, але цього разу я візьмуся за роботу сам, із технічною допомогою, так би мовити, присутнього тут пана генерального директора телебачення, Звісно, пане прем’єр-міністре, я зараз же віддам потрібні накази для звільнення приміщення від людей. За кілька хвилин він повернувся, Приміщення вже порожнє, пане прем’єр-міністре, якщо ви не заперечуєте, я теж піду до свого кабінету, Я радий, що не мушу вас про це просити, й не ображайтеся, будь ласка, на те, що не будете ближче посвячені в усю цю на позір дивну конспірацію, ви ще сьогодні дізнаєтеся про причини такої обачности, й я навіть не муситиму вам їх пояснювати, Звичайно ж, пане прем’єр-міністре, я ніколи б не насмілився поставити під сумнів обґрунтованість ваших мотивів, Це приємно чути, мій дорогенький. Коли очільник адміністрації вийшов, прем’єр-мі­ністр ухопив течку й сказав, Ходімо вже. Приміщення було порожнє. На виготовлення ксерокопії знадобилося менше, ніж хвилина, на ній були відтворені кожна літерка й кожне слово, але вийшло з того щось інакше, бракувало занепокійливого ефекту від фіолетової барви паперу, тепер це був банальний папірець із текстом на кшталт, Нехай цей лист застане вас у доброму й міцному здоров’ї серед усієї вашої родини, а я, зі свого боку, пишучи його, можу тільки добрим у житті похвалитися. Прем’єр-міністр вручив копію генеральному директорові, Оце вам, промовив він, ориґінал залишиться в мене, А урядове повідомлення, коли я його отримаю, Присядьте, я його вмить напишу власноручно, воно просте, Дорогі співвітчизники, уряд уважає за свій обов’язок сповістити країну про те, що сьогодні в його розпорядженні з’явився лист, на значенні й вазі якого немає потреби зупинятися, і хоча ми не маємо всіх підстав поручитися за його справжність, ми припускаємо, не оголошуючи наперед його змісту, імовірність того, що заповіджене в цьому документі може й не статися, однак, щоб населення не було застукане зненацька ситуацією, в якій виникатиме напруга та різні критичні моменти, він негайно буде зачитаний, на урядове доручення, паном генеральним директором телебачення, перед чим насамкінець має пролунати ще одне запевнення цілком очевидного характеру, а саме, що уряд з незмінною увагою дбатиме про інтереси та потреби населення в ті години, що належатимуть, поза сумнівом, до найскладніших від часу нашого існування як нації та народу, тому ми закликаємо вас усіх зберігати спокій і витримку, які ви вже не раз продемонстрували впродовж низки суворих випробувань, крізь які ми пройшли з початку року, водночас ми впевнені, що ліпше майбуття принесе нам поновлення миру та щастя, на які ми заслуговуємо і які ми знаємо з попередніх часів, дорогі співвітчизники, пам’ятайте, що в єдності сила, таке є наше гасло і наш девіз, зберігаймо єдність, і в нас буде попереду гарна прийдешність, оце й згодиться, як бачите, робота не забрала багато часу, ці офіційні відозви не потребують великого напруження уяви, можна б сказати, що вони пишуться самі собою, отут є друкарська машинка, передрукуйте й ретельно зберігайте все в таємниці до дев’ятої години вечора, не розлучайтеся з цими паперами навіть на мить, Не турбуйтеся, пане прем’єр-міністре, я прекрасно розумію свою відповідальність у цій ситуації, будьте певні, що я вас не підведу, Ось і гарненько, тепер можете повернутися до своєї роботи, Дозвольте поставити вам іще два запитання перед тим, як я піду, Шкварте, Ви щойно сказали, пане прем’єр-міністре, що до дев’ятої години вечора про цю справу знатимуть тільки дві особи, Саме так, ви та я, навіть уряд нічого не знатиме, А король, якщо з мого боку не буде нахабством тикати носа в чужий город, Його величність довідається про це рівночасно з усіма іншими, ясна річ, якщо переглядатиме в цей момент телебачення, Гадаю, він не буде дуже задоволений з того, що його не поінформували наперед, Цим не переймайтеся, монархів, звісно ж, у монархіях конституційних, найдужче прикрашає вміння з розумінням ставитися до того, що відбувається, Ага, І яке ж друге запитання ви хотіли поставити, Це не зовсім запитання, А що ж то є, Річ у тім, що мене, правду сказати, зачудовує ваша зовнішня незворушність, пане прем’єр-міністре, мені самому те, що станеться з країною опівночі, уявляється як катастрофа, як ніколи не бачене й не чуване лихо, мало не як кінець світу, а дивлячись на вас, складається враження, що ви розв’язуєте чергове питання урядової рутини, ви спокійнісінько видаєте накази, а оце трохи раніше мені здалося, що ви всміхнулися, Я певен, що й ви, мій дорогий генеральний директоре, так само всміхалися б, якби могли бодай уявити, скільки проблем я скидаю з пліч зав­дяки цьому листові, навіть не поворухнувши пальцем, а тепер дайте мені попрацювати, я маю видати декілька наказів, поговорити з міністром внутрішніх справ, щоб він вивів запобіжні поліційні сили, треба буде вигадати вірогідний привід, можливість замаху на громадський порядок, він не з тих, хто довго міркує, він любить діяти, хочеш зробити його щасливим, то просто дай йому діяти, Пане прем’єр-міністре, дозвольте мені запевнити вас, що я вважаю за велику честь для себе провести обік вас ці історичні миттєвості, От і добре, що ви це так сприймаєте, але можете не сумніватися, що ви швидко зміните свою думку в тому разі, якщо бодай одне слово з того, що прозвучало в цьому кабінеті, чи вже моє, чи ваше, стане відомим поза його стінами, Я це розумію, Як монарх у конституційній монархії, Саме так, пане прем’єр-міністре.